Набрав чинності Закон про «будівельну амністію» (спрощений порядок введення в експлуатацію)

20 квітня 2018 року набрали чинності зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо продовження терміну прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно пункту 9 розділу V вказаного Закону, громадяни зможуть у спрощеному порядку ввести в експлуатацію, зокрема, збудовані (без оформлення дозвільних документів) у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів, за умови, що вони збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення.
Також, спрощений порядок прийняття в експлуатацію розповсюджується на збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1), і які також зведені на земельній ділянці відповідного цільового призначення.

Порядок оформлення

На виконання вищеназваних положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Мінрегіон має підготувати відповідний наказ, який встановлюватиме механізм реалізації «будівельної амністії» 2018 року.
За словами очільника ДАБІ України, відповідний порядок (наказ) має бути розроблений та затверджений орієнтовно в липні 2018 року, і тоді громадяни зможуть ввести в експлуатацію об’єкти, збудовані без дозвільних документів, «за дуже простою формою та без зайвих довідок. Головне, щоб збудований об’єкт відповідав цільовому призначенню земельної ділянки, будівельним нормам та пройшов технічну інвентаризацію».
Наскільки простою буде ця процедура, та який буде перелік документів, необхідних необхідних для реєстрації декларації про готовність таких об’єктів (так само як і форма такої декларації), стане відомо після розроблення та затвердження відповідних нормативних актів Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
Нижче спробуємо проаналізувати та спрогнозувати, які документи можуть знадобитися для такого спрощеного оформлення.
Варто зазначити, що на відміну від попередніх «амністій», ця носитиме безстроковий характер (Закон не обмежує строки подачі громадянами відповідних документів до органів державного архітектурно-будівельного контролю).

Будівельні амністії попередніх років

За останні 7 років було дві «будівельні амністії»:
Обидві вказані вище будівельні амністії носили строковий характер, при цьому «будівельна амністія» 2015 року діяла лише 7 місяців.
Окремо можна виділити спрощену процедуру щодо об’єктів, які збудовано до 05.08.1992 року — наразі такі об’єкти не потребують прийняття в експлуатацію, а право власності на них може бути зареєстроване, згідно п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Погодження місця розташування

«Будівельна амністія» 2015 року, на відміну від попередньої — 2011 року, встановила необхідність отримання від місцевих органів містобудування та архітектури документу щодо відповідності місця розташування об’єкту вимогам ДБН. У випадку позитивного висновку архітектури, в технічному паспорту проставлялася відмітка про проведене технічне обстеження.
Таким чином, скористатися «будівельною амністією» 2015 року змогли лише ті, хто збудував будинок не порушивши при цьому будівельних норм.
Оскільки, метою «будівельної амністії» є надання можливості громадянам оформити будинки, збудовані без дозвільних документів, але з дотриманням вимог ДБН, а не надання можливості легалізувати об’єкти, зведені з грубими порушеннями норм; можна зробити висновок, що новий порядок Мінрегіону також має містити аналогічні положення щодо підтвердження дотримання забудовником вимог містобудівного законодавства.
На підтвердження цієї позиції можна згадати процитовані вище слова Голови ДАБІ України, який наголосив 18.04.2018 року, що «головне, щоб збудований об’єкт відповідав цільовому призначенню земельної ділянки, будівельним нормам та пройшов технічну інвентаризацію».
Проте, вже 19.04.2018 року під час Першого Всеукраїнського З’їзд інженерів з технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, директор Департаменту нормативно-правового забезпечення ДАБІ України Сергій Шевченко заявив, що ДАБІ відмовляється від необхідності погодження (підтвердження) органами містобудування та архітектури відповідності місця розташування об’єкту вимогам ДБН, а вся відповідальність покладається на інженера БТІ, який зобов’язаний буде ставити штамп в технічному паспорті щодо можливості безпечної експлуатації об’єкта.
Отже, станом на 20 квітня 2018 року важко зробити висновки чи зможуть бути введені в експлуатацію об’єкти, які зведено з порушенням норм (зокрема, протипожежних розривів).

Відсутність генпланів та детальних планів території (ДПТ)

«Будівельна амністія» 2018 року стане у нагоді тим, хто хотів, але не зміг оформити дозвільні документи на будівництво у зв’язку з відсутністю в населеному пунктів затвердженої містобудівної документації (генерального плану населеного пункту та/або детального плану території (ДПТ)).
Відсутність зазначеної документації або скасування затверджених генпланів та ДПТ, згідно Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (Наказ Мінрегіону від 05.07.2011 року №103) було та є підставою для відмови у видачі особі будівельного паспорту забудови земельної ділянки, який є необхідним для подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт (те саме стосується, і відмови у видачі містобудівних умов (МУОЗЗД)).
Разом із тим, відсутність містобудівної документації населеного пункту та/або детального плану території не є перешкодою для введення об’єктів в експлуатацію, на які розповсюджуються положення пункту 9 розділу V України «Про регулювання містобудівної діяльності» — тобто «будівельна амністія» 2018 року.
2018

ДБНи не для всіх чи відхилення від норм задля прогресу?

05.04.2018 року Мінрегіон оприлюднив для громадського обговорення доопрацьований проект наказу «Про затвердження Порядку погодження Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України обґрунтованих відхилень від будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки до будівель і споруд у спосіб, не передбачений будівельними нормами».

Будівельні норми

Закон України «Про будівельні норми», а саме ч. 5 ст. 10, передбачала та передбачає можливість застосування обґрунтованих відхилень від будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами, за умови їх погодження суб'єктом нормування відповідно до встановленого ним порядку. Такий порядок було розроблено Міністерством регіонального розвитку та будівництва України (Наказ від 04.07.2008 №301), але як показала практика останніх років цей порядок має багато недоліків і, зокрема, призводить до зловживань з боку забудовників.
Автори проекту нового Порядку зазначають, що будівельна, містобудівна, архітектурна діяльність знаходиться у постійному розвитку, і поруч із цим, на сьогодні в Україні діють будівельні «норми, які в цілому відображають технологічний рівень радянських часів, або не оновлювались з 90-х років та у зв’язку з цим є технологічно застарілими».

Історія

Практика погодження відхилень від ДБН почалася ще в 2000-х, і, як можна зараз побачити, не призвела до прогресу у будівельній галузі, а швидше навіть навпаки призвела до отримання певними забудовниками «індульгенцій на порушення норм». Фактично, погодження відхилення від ДБН дали певним забудовникам конкурентні переваги перед іншими, дозволивши їм зводити більше квадратних метрів за меншою собівартістю.
Окрім того, такі «індульгенції» погіршували існуючу містобудівну ситуацію, та нерідко призводили до конфлікті між забудовниками та мешканцями прилеглих до будмайданчиків територій (будинків).
Найпоширеніші відхилення
Мінрегіон повідомляє, що найпоширенішими відхиленнями за погодженням яких зверталися замовники були:
  • зменшення площі прибудинкових майданчиків та зменшення відстаней від них до житлових будинків, що проектуються (ДБН 360-92**), внаслідок стислих умов будівництва (51 звернення за 2016—2017 роки);
  • зменшення кількості машиномісць на прибудинкових територіях для зберігання автотранспорту майбутніх мешканців будинків, що проектуються (ДБН 360-92**) внаслідок стислих умов будівництва (близько 80 звернень за 2016—2017 роки);
  • відмова інвесторів, які залучають кошти у будівництво, від сміттєпроводу (ДБН В.2.2-15-2005) з метою зменшення вартості житла, що придбавається (близько 50 звернень за 2016—2017 роки);
  • застосування безгорищних дахів (суміщеного покриття) (ДБН В.2.2-15- 2005) з метою поділу дворівневих квартир на однорівневі (близько 20 звернень за 2016—2017 роки);
  • встановлення обладнання для опалення жилих приміщень вище 10 поверху (газифікація) (ДБН В.2.5-20-2001) з метою підвищення економічної та 3 енергетичної складових, застосування однієї схеми опалення будівлі (65 звернень за 2016—2017 роки).
Як видно по першим позиціям, зниження собівартості будівництва тут тісно пов’язане із «погіршенням» умов проживання як майбутніх власників житла, так і оточуючих, зокрема, у зв’язку із високою щільністю забудови, зниженням рівня інсоляції, недостатнім рівне природньої вентиляції, видом «вікна-у-вікна», відсутністю достатньої кількості місць для паркування. Також забудовники отримували право зменшення території зелених зон, можливості не зводити об’єкти соціальної інфраструктури (зокрема, дитячі майданчики, садочки,школи).
Проте для забудовника це все давало лише переваги — ціна об’єктів «з відхиленнями», як правило, була більш привабливою, при цьому витрати на будівництво зменшувалися.
Звичайно, не всі відхилення носять негативний характер. Іноді забудовники дійсно не мають можливості дотримання на 100% вимог усіх нормативів, і при цьому погоджені ними відхилення не вливають на безпеку людини, природнього та штучного середовища.

Відкритість інформації та компенсаційні заходи

Новий Порядок передбачає обов’язкове оприлюднення Мінрегіоном інформації про опрацювання звернень щодо погодження відхилень, зокрема передбачено: табличний формат із забезпеченням фнкцій групування/фільтрування даних (за датами реєстрації звернень, регіонами/населеними пунктами/адресами, замовниками, видами відхилень, стадіями погодження, результатами погодження тощо), завантаження файлів, пошуку даних/документів за групами тощо, а також розміщення скан-копій всіх документів (в тому числі листа Міністерства щодо погодження або відмови у погодженні відхилень) щодо опрацювання звернень про погодження відхилень (в режимі активних інтернет-посилань).
Таким чином, потенційний покупець нерухомості матиме змогу отримати інформацію про те, які саме відхилення були погоджені про проектуванні та спорудженні будинку або іншого об’єкту нерухомості, і зможе, відповідно, прийняти рішення про придання або інвестування.
Окрім того, обов’язковою умовю для отримання погодження Мінрегіону є визначення замовником/забудовником компенсаційних заходів, у зв’язку із відхиленням від вимог відповідних будівельних норм. Тут варто зазначити, що умовою є лише факт надання переліку таких заходів, але, поруч із цим, відсутні будь-які критерії оцінки адекватності (достатності) запропонованих компенсаційних заходів по відношенню до заявлених замовником/забудовником відхилень.

Статистика відхилень

За даними Мінрегіону у 2016 році: видано погоджень відхилень від будівельних норм – 368, надано відмов у погодженні відхилень від будівельних норм – 1, скасовано рішень про погодження – 2, проведено засідань з розгляду питань погодження відхилень від будівельних норм – 14.
У I півріччі 2017 року до Мінрегіону надійшло 81 звернення, з них видано погоджень відхилень від будівельних норм – 81, надано відмов у погодженні відхилень від будівельних норм – 0, скасовано рішень про погодження – 0, проведено засідань з розгляду питань погодження відхилень від будівельних норм – 8.
У ІІ півріччі 2017 року до Мінрегіону надійшло близько 15 звернень щодо погодження обґрунтованих відхилень від будівельних норм, з яких лише щодо 2 прийнято рішення про погодження.

Нові ДБН та зонінг

Нещодавно Мінрегіон затвердив нові ДБН про планування та забудову територій, які мають враховувати сучасні підходи до проектування та будівництва, що, у свою чергу, має суттєво зменшити кількість запитів щодо відхилення від норм (зважаючи на те, що найбільша кількість відхилень була пов’язана із вимогами ДБН 360-92**, який ближчим часом буде замінено «новим» ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій»).
Також, з метою розширення повноважень органів місцевого самоврядування щодо регулювання забудови, проектом Закону Про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 6403, передбачено введення місцевих правил регулювання забудови, невід'ємною частиною яких стають плани зонування (зонінг).
Зазначені Правила зонування покликані чітко визначити умови планування і забудови, встановити правові та планувальні обмеження, дозволені види використання земельних ділянок в межах виділених функціональних зон населених пунктів та об’єднаних територіальних громад (ОТГ).
Таким чином, наявність зонінгу теж має позитивно вплинути на зменшення кількості запитів на відхилення від ДБН.

Висновки

У випаду дотримання всіма суб’єктами містобудування чинних нормативно-правових актів у сфері містобудування, а також набрання чинності новими ДБН та появою чіткого зонінгу, погодження відхилень від вимог ДБН насправді може стати виключенням з правил, як це декларувалося вже багато років поспіль, а не повсякденною практикою. А також може дійсно дати поштовх до запровадження новітніх технологій при створенні об’єктів архітектури та появі на території нашої держави таких шедеврів архітектури, як роботи Заха Хадід (Zaha Hadid) та інших відомих архітекторів сучасності. Не кажучи вже про те, що переліені вище фактори, суттєво вплинуть на підвищення якості будівництва та покращення містобудівної ситуації в Україні.
* На фото зображено Heydar Aliyev Center designed by Iraqi-British architect Zaha Hadid.
 
2018

«Будівельна амністія» має запрацювати вже в липні 2018 року

Голова Державної архітектурно-будівельної інспекції України Олексій Кудрявцев повідомив, що вже у липні 2018 року запрацює механізм «будівельної амністії» для об’єктів незначного класу наслідків (СС1).
За його словами, ввести в експлуатацію самочинно збудовані об’єкти громадяни зможуть «за дуже простою формою та без зайвих довідок. Головне, щоб збудований об’єкт відповідав цільовому призначенню земельної ділянки, будівельним нормам та пройшов технічну інвентаризацію».
Наскільки простою буде ця процедура, та який буде перелік документів, необхідних необхідних для реєстрації декларації про готовність таких об’єктів (так само як і форма такої декларації), стане відомо після розроблення та затвердження відповідних нормативних актів Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. За словами очільника ДАБІ, на ці процедури знадобиться місяць-два.
Варто зазначити, що на відміну від попередніх «амністій», ця носитиме безстроковий характер (Закон №3696 не обмежує строки подачі громадянами відповідних документів).
Станом на сьогодні, Закон України № 3696 «Про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо продовження терміну прийняття в експлуатацію об’єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт» вже підписаний Президентом та ближчими днями буде офіційно опублікований.
Згідно із цим Законом, громадяни зможуть у спрощеному порядку ввести в експлуатацію, зокрема, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів.
При підготовці матеріалу використано інформацію з офіційного веб-сайту ДАБІ України.

Планові перевірки ДАБІ та їх результати відтепер доступні online (BRDO/IAS)

Державна архітектурно-будівельна інспекція України долучилася до роботи з наповнення і вдосконалення модуля планування заходів державного нагляду (контролю) у рамках Меморандуму про співпрацю з BRDO, — повідомляє Прес-служба ДАБІ України.
За допомогою пілотного модуля планування заходів державного нагляду (контролю) автоматично сформовано проект Плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2018 рік на основі пропозицій органів державного нагляду та контролю, з яким можна ознайомитися на сайті ІАС ДНК.
Перевірити чи включено конкретного суб’єкта господарювання до Переліку планових перевірок на 2018 рік, можливо безкоштовно та без реєстрації на сайті ІАС ДНК.
На сьогодні до онлайн системи підключено всі 24 територіальних органи ДАБІ та опубліковано 3 728 записів про заплановані заходи державного архітектурно-будівельного контролю.
 
Додатково: Перелік контролюючих органів, на які не поширюється дія мораторію у 2018 році. Органи державного нагляду (контролю), включені до Переліку, з 22.02.2018 року набули право проведення планових заходів тільки після опублікування Переліку.

✎ Інформація з офіційних веб-сайтів: ДАБІ України, Мінрегіону, BRDO та ІАС ДНК.

 

Типові правила благоустрою території наcеленого пункту (прилегла територія, автостоянки, вуличне освітлення, МАФи та інше)

На початку 2018 року набрали чинності Типові правила благоустрою території населеного пункту, розроблені відповідно до статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 року №2807-IV, який набрав чинності 01.01.2008 року.
Зважаючи на суттєвий — 10 років — проміжок часу між набранням чинності Законом та введенням в дію Типових правил благоустрою, в багатьох населених пунктах, особливо, містах, за цей час було розроблено та затверджено місцеві (локальні) правила благоустрою. Такі правила розроблялися на підставі положень вищеназваного Закону, а також ДБН Б.2.2-5:2011 «Планування та забудова міст, селищ і функціональних територій. Благоустрій територій», який набрав чинності 01.09.2012 року.
Разом із тим, кожен населений пункт встановлював свої вимоги до утримання територій. В більшості таких правил по-різному застосовувалася вже існуюча термінологія, а також вводилися «нові» термін та визначення.
Окрім того, частина з цих правил містила та містить посилання на нормативні акти, які вже втратили свою чинність, або в таких правилах не враховано нормативно-правові акти, які були набули чинності вже після затвердження місцевих правих; при цьому відповідні зміни до існуючих правил не вносилися.

Мета

Головною метою прийняття Типових правил благоустрою території населеного пункту є встановлення єдиних вимог щодо благоустрою території населених пунктів.
Типові правила є підставою для розроблення і затвердження органами місцевого самоврядування локальних правил благоустрою населеного пункту. А у разі якщо відповідною радою не прийнято рішення про затвердження правил благоустрою населеного пункту, то застосовуються Типові правила.

Типові правила благоустрою покликані розв’язати наступні проблеми:

  • відсутність чітко регламентованих правил і норм поведінки юридичних та фізичних осіб у сфері благоустрою населеного пункту, а також комплексу заходів, необхідних для забезпечення чистоти і порядку у ньому;
  • неправомірне розміщення контейнерів для твердих побутових відходів, а також розміщення ремонтних та великогабаритних побутових відходів у межах червоних ліній міських вулиць та доріг;
  • наявність стихійних сміттєзвалищ, розміщення будівельних матеріалів (піску, щебеню, мішків із матеріалами тощо) на території житлової та громадської забудови, зелених зон;
  • відсутність у юридичних та фізичних осіб договорів на надання послуг з вивезення побутових відходів;
  • самовільне знищення дерев, кущів, інших зелених насаджень;
  • паркування автотранспортних засобів на територіях зелених зон (газонах, квітниках, клумбах) та майданчиках для відпочинку і дозвілля;
  • відсутність норм, що регулюють утримання території пляжів;
  • неможливість притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних у порушенні правил благоустрою, через відсутність або недосконалість таких правил, затверджених органом місцевого самоврядування.

Термінологія

Типовими правилами введено новий термін: прилегла територія — це територія, яка межує із об’єктом благоустрою (його частиною) або спорудою (тимчасовою спорудою), розташованою на об’єкті благоустрою по його периметру.
Разом із тим, в Типових правилах відсутнє визначення терміну утриманням в належному стані території, який вживається досить часто. Наразі, його визначення можна знайти в Правилах благоустрою міста Києва, які діють з 2009 року (Рішення КМР від 25 грудня 2008 року №1051/1051).
Утриманням в належному стані території — це використання її за призначенням відповідно до Генерального плану міста, іншої містобудівної документації, місцевих правил забудови, правил благоустрою території міста, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об'єктів благоустрою.

«В межах червоних ліній»

Суб’єкти господарської діяльності, які є власниками земельних ділянок та/або землекористувачами, а також власники та/або користувачі тимчасових споруд, що розташовані в межах «червоних ліній» вулиць і доріг, зобов’язані на закріпленій території:
  • забезпечувати утримання та ремонт відповідної території;
  • утримувати та забезпечувати належний технічний стан охоронної зони інженерних комунікацій, обладнання, споруд та інших елементів дорожніх об’єктів, що використовуються, відповідно до їх функціонального призначення;
  • негайно повідомляти власників дорожніх об’єктів або уповноважених ними органів, а також територіальний орган або підрозділ Національної поліції України, у разі виявлення небезпечних умов в експлуатації споруд і об’єктів, аварій і руйнувань, що призвели до виникнення перешкод у дорожньому русі або загрожують збереженню елементів дорожніх об’єктів;
  • дотримуватись вимог норм і правил щодо охорони дорожніх об’єктів.
У межах «червоних ліній» вулиць і доріг забороняється:
  • розміщувати споруди та об’єкти;
  • смітити, псувати дорожнє покриття, обладнання, зелені насадження;
  • спалювати сміття, опале листя та інші відходи, складати їх для тривалого зберігання;
  • скидати промислові та меліоративні води в систему дорожнього зливостоку;
  • встановлювати намети;
  • випасати худобу та свійську птицю;
  • скидати сніг.
Межі утримання прилеглих територій підприємств, установ, організацій визначені додатком до Правил.

Автостоянки

Роботи з утримання в належному стані територій автостоянок включають, зокрема:
  • очищення, миття, відновлення і заміну дорожніх знаків та інформаційних стендів (щитів), належне утримання дорожньої розмітки місць для стоянки або паркування, в’їздів та виїздів, а також транспортних або пішохідних огороджень (у разі наявності);
  • систематичне очищення території та під’їзних шляхів від пилу, сміття та листя шляхом їх підмітання та миття;
  • забезпечення постійного очищення території та під’їзних шляхів від снігу, починаючи з початку снігопаду, та від ожеледі, починаючи з моменту її виникнення, і обробки їх фрикційними та іншими протиожеледними матеріалами;
  • забезпечення утримання та належного функціонування засобів та обладнання зовнішнього освітлення території;
  • забезпечення функціонування систем відеоспостереження за рухом транспортних засобів на їх території і табло із змінною інформацією про наявність вільних місць (у разі їх наявності), яке розташовується на в’їзді;
  • утримання систем протипожежного захисту та зовнішнього протипожежного водопроводу;
  • утримання первинних засобів пожежогасіння (вогнегасників), пожежного інвентарю, обладнання та засобів пожежогасіння.
На автостоянках забороняється: засмічувати територію, мити транспортні засоби в непередбачених для цього місцях, розпалювати вогнища, здійснювати торгівлю, зливати відпрацьовані мастила на землю чи дорожнє покриття, псувати обладнання місць стоянки, паркування, пошкоджувати зелені насадження.

Вуличне освітлення

  1. На пішохідних переходах, а також ділянках автомобільних доріг, проспектах, магістралях з високим рівнем небезпеки відключення освітлення у темний час доби забороняється.
  2. Освітлення має бути рівномірним і не повинно засліплювати учасників дорожнього руху та освітлювати квартири житлових будинків.
  3. Вуличне освітлення повинно вмикатися відповідно до встановленого графіка залежно від пори року та природних умов.
  4. Розміщення обладнання архітектурно-художнього освітлення на фасаді будівель та споруд здійснюється виключно на підставі згоди власника будівлі або приміщень.

Прибудинкова територія та прилегла до присадибної ділянки територія

Утримання прибудинкової території здійснюється з дотриманням вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 та ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень» (наразі на заміну вказаного ДБН розроблено та затверджено ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій»).
Благоустрій присадибної ділянки та прилеглої до присадибної ділянки території здійснюється власником або користувачем цієї ділянки. Власник або користувач присадибної ділянки може на умовах договору, укладеного з органом місцевого самоврядування, забезпечувати належне утримання території загального користування, прилеглої до його присадибної ділянки.
Типовими правила благоустрою забороняється:
  • складати опале листя на прибудинкових територіях, а також поряд з контейнерними майданчиками;
  • викидати трупи собак, котів та інших тварин або захоронювати їх у не відведених для цього місцях (контейнерах для сміття, газонах тощо);
  • довільно зменшувати нормативну ширину доріг та проїздів. Дороги, проїзди та проходи до будівель, споруд, пожежних вододжерел, підступи до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, обладнання та засобів пожежогасіння мають бути у вільному доступі, утримуватися справними, взимку очищатися від снігу.
➜ Для визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків застосовується Національний стандарт України ДСТУ-Н Б Б.2.2-9:2013 «Настанова щодо розподілу територій мікрорайонів (кварталів) для визначення прибудинкових територій багатоквартирної забудови» (Наказ Мінрегіону від 26 лютого 2014 року № 56).
Типові правила благоустрою населеного пункту також містять розділи з вимогами до:
  • порядку розміщення малих архітектурних форм (МАФ);
  • утримання зелених насаджень на об’єктах благоустрою — територіях загального користування;
  • санітарного очищення території (в т.ч. прибирання снігу).
 
➜ Типові правила благоустрою території населеного пункту затверджені Наказом Мінрегіону від 27.11.2017 №310 (дата набрання чинності — 06.02.2018 року).
 
 
 
2018

Затверджено перелік будівель, які не підлягають обов’язковій сертифікації енергоефективності

На виконання вимог ч. 3 ст. 2 Закону України «Про енергетичну ефективність будівель», який визначає правові, соціально-економічні та організаційні засади діяльності у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель і спрямований на зменшення споживання енергії у будівлях, та який буде введено в дію 23.07.2018 року, Кабінетом Міністрів України 11.04.2018 року було затверджено перелік будівель, які не підлягають обов’язковій сертифікації енергоефективності.
Прийняття відповідної постанови КМУ спрямоване на виконання Україною Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом в частині імплементації 31 Директиви ЄС щодо енергетичної ефективності будівель, як повідомляє Мінрегіон.

Перелік будівель промислового та сільськогосподарського призначення, об’єктів енергетики, транспорту, зв’язку та оборони, складських приміщень, які не підлягають обов’язковій сертифікації енергоефективності (нижче витяг з переліку):

  • Тимчасові споруди для провадження підприємницької діяльності із строком використання не більше двох років
  • Будівлі та житлові приміщення, що використовуються або призначені для використання протягом менш як чотирьох місяців на рік або протягом обмеженого річного періоду з передбаченим споживанням енергії менш як 25 відсотків тієї кількості, що була б результатом річного використання, зокрема: для мисливства, відновлювання тварин і надання пов’язаних з ними послуг; для допоміжної діяльності у сільському господарстві та післяурожайної діяльності; літні будинки для тимчасового проживання, садових будинків туристичні бази та гірські притулки; дитячі та сімейні табори відпочинку, будинки відпочинку та інші будівлі для тимчасового проживання
  • Гаражі наземні та підземні
  • Промислові об'єкти, майстерні
  • Автовокзали та інші будівлі автомобільного транспорту
  • Вокзали та інші будівлі залізничного транспорту
  • Будівлі міського електротранспорту
  • Аеровокзали та інші будівлі повітряного транспорту
  • Морські та річкові вокзали, маяки та пов’язані з ними будівлі

Також, положення Закону щодо мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівель та сертифікації енергетичної ефективності будівель не поширюються на:

  1. індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки (крім випадків отримання державної підтримки на здійснення термомодернізації або сертифікації таких будинків за бажанням власника);
  2. будівлі, призначені для проведення богослужінь та релігійних заходів релігійними організаціями;
  3. будівлі, які є об’єктами культурної спадщини;
  4. окремо розташовані будівлі з опалюваною площею менш як 50 квадратних метрів.

Відповідно до Закону України «Про енергетичну ефективність будівель» від 08 червня 2017 року № 2118-VIII, сертифікація енергоефективності є обов’язковою для:

  1. об’єктів будівництва (нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту), що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, що визначаються відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;
  2. будівель державної власності з опалюваною площею понад 250 квадратних метрів, які часто відвідують громадяни і у всіх приміщеннях яких розташовані органи державної влади;
  3. будівель з опалюваною площею понад 250 квадратних метрів, у всіх приміщеннях яких розташовані органи місцевого самоврядування (у разі здійснення ними термомодернізації таких будівель);
  4. будівель, в яких здійснюється термомодернізація, на яку надається державна підтримка та яка має наслідком досягнення класу енергетичної ефективності будівлі не нижче мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівлі.

 

Інформація з офіційного веб-сайту Мінрегіону та відкритих джерел.

2018

Ризики та наслідки заниження оціночної вартості майна при придбанні нерухомості

На сьогодні є дуже розповсюдженою практика, коли продавець нерухомого майна (землі, будинку, квартири тощо) пропонує суттєво занизити оціночну вартість такого майна для укладення договору купівлі-продажу.
Основною метою цього заниження є зменшення «витрат» продавця на податки, збори та інші обов’язкові платежі, розмір яких може складати до 7,5% від вартості об’єкта нерухомості (без врахування нотаріальних витрат).
Проте, у випадках, передбачених п. 172.1 ст. 172 ПКУ, коли отриманий продавцем дохід не підлягає оподаткуванню, про заниження оціночної вартості мова, як правило, не йде.
Згідно чинного законодавства України, більшу частину цих витрат (а саме: податок на доходи фізичних осіб — від 0 до 5% та військовий збір — 1,5%), має нести продавець, ось чому саме продавці виступають ініціаторами заниження оціночної вартості, і подальшого зазначення такої «нереальної» ціни в договорах. Є ситуації, коли в заниженні вартості ініціюють і покупці (наприклад, у випадках придбання майна державним службовцем тощо).
Разом із тим, незважаючи на зазначення в договорах заниженої вартості майна, покупець сплачує (передає) продавцю «реальну», погоджену сторонами ціну, яка в подібних випадках вища від оціночної у 3-5, а іноді і більше ніж у 10-ть разів.
За офіційними даними Міністерства юстиції України, у 2017 році нотаріусами України було посвідчено більше 640 000 договорів відчуження об’єктів нерухомого майна. Отже, подібні заниження реальної вартості нерухомості завдають значних збитків державі.
У зв’язку з описаним вище, Фонд державного майна України за результатами аналізу і контролю даних Єдиної бази даних звітів про оцінку для цілей оподаткування та моніторингу ринку нерухомого майна за 2016 рік, виявив інформацію про оціночну вартість об’єктів оцінки із звітів про оцінку майна, достовірність і об’єктивність яких потребує перевірки. Зокрема, ФДМУ було проаналізовано звіти про оцінку квартир містах Києві, Дніпрі, Харкові, Одесі та Львові, вартість яких склала менше 50000,00 грн. (Перелік №1) та менше 150000,00 грн. (Перелік №2).
І у 2017 році оприлюднив на своєму офіційному веб-сайті результати вказаного моніторингу та списки суб’єктів оціночної діяльності з зазначенням кількості виконаних ними оцінок, до результату оціночної вартості яких є обґрунтовані підозри у заниженні:
  • Перелік №1 (станом на 06.10.2017 року) суб'єктів оціночної діяльності, що мають доступ до Єдиної бази звітів щодо низки оцінки яких за підсумками даних Єдиної бази звітів за 2016 рік здійснюються заходи з перевірки достовірності результатів оцінки;
  • Перелік №2 (станом на 07.08.2017 року) суб'єктів оціночної діяльності, що мають доступ до Єдиної бази звітів щодо низки оцінки яких за підсумками даних Єдиної бази звітів за 2016 рік здійснюються заходи з перевірки достовірності результатів оцінки.
Станом на сьогодні Фонд держмайна продовжує моніторинг та проводить відповідні перевірки. Частина оцінювачів із Переліку №1 вже позбавлені сертифікатів.
Необхідно зазначити, що деякі суб’єкти відмовляють ФДМУ у наданні копій документів з оцінки, посилаючись на договори на надання послуг з оцінки, які начебто не передбачали збереження виконаного ними звіту про оцінку. Проте, відповідно до підпункту 3 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2014 року № 358 «Деякі питання реалізації положень Податкового кодексу України щодо оцінки майна», документи про визначення оціночної вартості об’єкта оцінки (звіти про оцінку) суб’єкти оціночної діяльності повинні зберігати в у паперовій або електронній формі в своєму архіві не менш як один рік.

Ризики та наслідки

Заниження оціночної вартості нерухомості при укладенні договорів купівлі-продажу є ризиком і для покупця, і для продавця, і для суб’єкта оціночної діяльності.
Сам факт заниження оціночної вартості, а точніше продажу нерухомості за ціною істотно нижче ринкової, може бути підставою для розірвання договору купівлі-продажу (наприклад, у зв’язку з тим, що ціна, зазначена в договорі, не була вигідною для продавця, або її розмір був пов’язаний зі збігом якихось тяжких для продавця обставин, тощо). Доведення факту, що вказана в договорі ціна суттєво відрізнялася від ринкової, не повинно викликати проблем, про що, зокрема, свідчить судова практика.
Окрім того, можливі й інші ситуації, коли договір буде розірвано або визначно недійсним з тих чи інших причин (підстав).
У таких випадках, саме зазначена у договорі ціна, а не реально сплачена покупцем, підлягатиме поверненню продавцем покупцю.
З огляду на можливі негативні наслідки, можна зробити висновок, що заниження є значним ризиком для покупця, який може залишитися і без майна, і без більшої частини (або й усіх) коштів, сплачених за таку нерухомість. Окрім того, він ще й може бути притягнутий до відповідальності.

Відповідальність

У разі якщо буде встановлено, що податки, збори та інші обов’язкові платежі, що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку, при укладенні угоди було сплачено не в повному обсязі (зокрема, у зв’язку із умисним заниження вартості), що призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, то замовник оцінки буде зобов’язаний компенсувати різницю несплачених коштів, а також відшкодувати шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня). При цьому, оцінювач буде нести адміністративну чи навіть кримінальну відповідальність.
За словами заступника голови ФДМУ, спершу санкції торкнуться лише оцінювачів – їх будуть позбавляти сертифікатів (що вже має місце).
Наступним етапом планується виявлення випадків нанесення державі збитків у вигляді недоплати податків, а це вже спільна відповідальність всіх учасників процесу згідно ст. 212 ККУ (умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів). Варто зауважити, що в більшій мірі це стосується суб’єкту оціночної діяльності та продавця.
Заступник голови Фонду держмайна Наталія Лебідь повідомила, що «кримінальні справи щодо низки оціночних компаній і оцінювачів порушено, зокрема підрозділи Національної поліції за низкою фактів ведуть досудові розслідування. На мій погляд, перспективи в цих справ великі. Зібрані матеріали й проведена правоохоронними органами робота вражають і заслуговують на якнайбільшу підтримку їхнього керівництва й інших зацікавлених органів, передусім Державної фіскальної служби й Пенсійного фонду України».

Нотаріуси

Необхідно зазначити, що нотаріуси не зобов’язані перевіряти «реальність» вартості об’єктів нерухомості, та, відповідно, не несуть відповідальності у випадку заниження сторонами вартості майна та/або порушення порядку здійснення розрахунків за договорами. Так, згідно Інформаційного листа Нотаріальної Палати України від 15 січня 2018 року:
  • Договір купівлі-продажу є підставою для проведення розрахунків між сторонами. Згідно з частиною третьою статті 640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
  • Після нотаріального посвідчення договору функція нотаріуса щодо вчинення нотаріальної дії є виконаною. Діючим законодавством на нотаріусів не покладено обов’язку щодо здійснення ними перевірки дотримання сторонами договорів купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, обмежень розрахунків готівкою в межах граничної суми (встановленої постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148).
Доволі часто, продавець або необізнаний із положеннями чинного законодавства щодо податків та зборів, або усвідомлено «перекладає» їх сплату на покупця (що, фактично, збільшує реальну ціну об’єкту для покупця; при цьому податок на фізичних осіб та військовий збір покупець сплачує від імені продавця, а отже не зможе в майбутньому розраховувати на повернення цих коштів у випадку розірвання договору тощо).
Саме тому, варто до підписання договору погодити усі питання пов’язані із оцінкою майна та витратами, які понесe кожна сторона при його укладенні.
2018

Мінімальна площа ділянки під житлову забудову — 5 соток: Мінрегіон затвердив нові ДБН про планування та забудову територій

На початку квітня Мінрегіон затвердив чотири нові ДБН, які покликані врегулювати планування і забудову територій населених пунктів, проектування та будівництво нових вулиць і доріг, а також проектування, реконструкцію та створення нових дошкільних навчальних закладів та шкіл:
  • ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій»
  • ДБН В.2.3-5:20ХХ «Вулиці та дороги населених пунктів»
  • ДБН В.2.2-3:201Х «Будинки і споруди. Заклади освіти»
  • ДБН В.2.2-4:201Х «Будинки і споруди. Заклади дошкільної освіти»
При їх розробці враховувалися сучасні підходити до проектування та планування територій і об’єктів, поява нових матеріалів та технологій, а також європейські стандарти та норми.
Незважаючи на важливість кожного з цих нормативних актів, особливу увагу варто звернути саме на ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», який стане основоположним документом у сфері містобудування в Україні, оскільки в ньому закладено базові положення щодо здійснення забудови територій населених пунктів та інших територій на державному, регіональному та місцевому рівнях.

Вказаний ДБН вводить нові містобудівні терміни, які мають на меті не тільки підвищити якість забудови, але і зробити населені пункти безпечнішими та комфортнішими для проживання, зокрема:

  • Блакитні лінії: визначені містобудівною документацією лінії обмеження висоти та силуету забудови; спрямовані на регулювання естетичних та історико-містобудівних якостей забудови.
  • Зелені лінії: визначені містобудівною документацією обмеження щодо меж озеленених територій, що мають високу ландшафтно-рекреаційну, наукову, історичну та культурну цінність, спрямовані на збереження цінних у ландшафтному відношенні озеленених територій.
  • Жовті лінії: визначені містобудівною документацією обмеження щодо максимального розповсюдження завалів житлової ти громадської забудови, промислових, складських будівель, зруйнованих у наслідок надзвичайних ситуацій, розміщених, як правило, вздовж магістральних вулиць сталого функціонування. Встановлюється для забезпечення евакуації населення у надзвичайних ситуаціях.
  • Зона регулювання забудови: забудована чи призначена під забудову територія за межами охоронної зони пам’яток культурної спадщини, що визначається для збереження активної ролі пам’яток у композиції і пейзажі населеного пункту.
  • Пішохідна зона: площі, майданчики, проходи і вулиці в забудові населеного пункту, що призначені для руху пішоходів та можливості проїзду (під’їзду) лише спеціального транспорту.
Також, з метою впорядкування багатоповерхової забудови ДБН Б.2.2-12:2018 встановлює граничні параметри забудови земельної ділянки у відношенні до висоти будівлі та максимальні параметри щільності забудови. А також вводить заборону паркування всередині житлових кварталів, та зобов’язує забудовників забезпечувати безбар’єрний доступ маломобільних груп населення до будівель, приміщень тощо.

Поруч із цим, ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» містить певні обмеження та новели, на які варто звернути увагу:

  1. Граничний розмір площі земельних ділянок, які надаються громадянам для нового житлового будівництва має становити не менше 5 (п’яти) соток — для індивідуальної житлової забудови, та не менше 1,5 с — для блокованої забудови.
  2. Розміщення дачної та садової забудови в межах населених пунктів, а також на територіях, де діють планувальні обмеження не допускається.
  3. Територію існуючої дачної і садової забудови дозволяється реконструювати у райони садибної забудови. При цьому має бути забезпечена відповідність показників соціальної, транспортної та інженерної інфраструктури нормативам садибної забудови в межах міст або сільсь.ких населених пунктів.
  4. Дозволяється використання садових або дачних ділянок для створення об'єктів торгівлі, побуту за умови: відповідності площі земельної ділянки встановленим показникам, забезпечення проїзду до ділянки та влаштування інженерного обладнання, передбаченого чинними нормативами.
  5. Розміщення боксових гаражів на території житлових кварталів, мікрорайонів багатоквартирної житлової забудови не допускається.

Більш детально про ці та інші нововведення і зміни, які передбачає ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», буде написано в окремій статті.

Нові ДБН підлягають реєстрації в Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України протягом одного місяця з дня їх затвердження (реєстрація будівельних норм в Міністерстві юстиції України, згідно чинного законодавства, не передбачається).
Зареєстровані державні будівельні норми набирають чинності не раніше ніж через 90 днів з дня їх опублікування в офіційному виданні.

 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» розроблено на заміну цілої низки нормативних актів, а саме:

  • ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (один із основних на сьогодні ДБН у сфері містобудування)
  • ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень»
  • ДБН Б.2.4-3-95 «Генеральні плани сільськогосподарських підприємств»
  • ДБН Б.2.4-4-97 «Планування та забудова малих сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств»
  • ДБН Б.1-2-95 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження і затвердження комплексних схем транспорту для міст України»
  • СНиП ІІ-89-80 «Генеральные планы промышленных предприятий».
Усі перелічені вище документи втратять чинність після набрання чинності ДБН Б.2.2-12:2018.

За інформацією Мінрегіону:

  • в 2017 році було затверджено 13 ДБН;
  • в 2018 році заплановано перегляд 22 ДБН;
  • в 2019 році має бути впроваджено ще 30 ДБН.
Станом на сьогодні, в Україні є чинними понад 180 будівельних норм, з них: 109 працюючих державних будівельних норм, інші — галузеві будівельні норми та СНиП. При цьому, 25% з них потребують перегляду.
2018

Знято заборону на передачу земельних ділянок для містобудівних потреб при відсутності плану зонування та детального плану (ДПТ)

01 квітня 2018 року набрала чинності нова редакція частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою знято заборону передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб у разі відсутності затвердженого плану зонування або детального плану території.
Поява з 01 січня 2015 році такої заборони мала на меті стимулювання пришвидшення розроблення та затвердження органами місцевого самоврядування необхідної містобудівної документації. Але на практиці, через своє двозначне тлумачення вказана заборона призвела до порушенням прав громадян, які не мали змоги набувати право власності на земельні ділянки для містобудівних потреб, оскільки більшість населених пунктів (переважно у сільській місцевості), у зв’язку з відсутністю достатнього фінансування, так і не змогли розробити необхідну містобудівну документацію.
Варто зазначити, що Верховна рада України протягом останніх років вже розглядала законопроекти щодо зняття описаної вище заборони, проте зняти її (частково) вдалося лише зараз.
З 01 квітня 2018 року, у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», дозволено передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб у наступних випадках:
  1. розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;
  2. приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;
  3. надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
  4. надання земельної ділянки для розміщення лінійних об’єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв’язку);
  5. буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;
  6. будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об’єктів.
Разом із тим, законодавство, навіть щодо перелічених вище випадків, встановлює певні обмеження.
Зокрема, не допускається передача (надання) земельних ділянок, якщо ділянка:
  • розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення);
  • віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земель для дачного будівництва), лісогосподарського призначення.
Таким чином, прийняті зміни, серед іншого, дозволять громадянам, які не могли довгий час оформити земельні ділянки для містобудівних потреб у зв’язку з відсутністю планів зонування та детальних планів, реалізувати нарешті своє право (в т.ч. приватизувати ділянку під власним будинком).

 Незважаючи на те, що заборона була знята ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в нафтогазовій галузі», основною метою якого було вдосконалення процедури надання земельних ділянок для проведення розвідувальних робіт та робіт з будівництва об’єктів трубопровідного транспорту, чинний Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» поширюється на усіх суб’єктів містобудування та на всю територію країни.
Детальний план території — містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
План зонування території (зонінг) — містобудівна документація, що визначає умови та обмеження викорис­тання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
2018

Спрощення процедури присвоєння адреси об’єктам нерухомого майна

22.03.2018 року в першому читанні було прийнято проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері містобудування №7085, який, серед іншого, покликаний врегулювати та спростили процедуру присвоєння адрес об’єктам нерухомого майна.

Проектом Закону передбачено, що адреса об’єкта будівництва присвоюється:
· виконавчим органом сільської, селищної, міської ради – у разі, якщо об’єкт нерухомого майна знаходиться у межах населеного пункту або об’єднаної територіальної громади;
· місцевою державною адміністрацією – у разі, якщо об’єкт нерухомого майна знаходиться за межами населеного пункту.

Проектом також скорочено строки присвоєння адрес об’єктами нерухомості.

Так, орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п’яти робочих днів з дня реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації або видачі відповідного сертифіката в паперовому або електронному вигляді повідомляє про це відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради або місцеву державну адміністрацію для прийняття рішення про присвоєння адреси об’єкту нерухомого майна.

Присвоєння адреси об’єктам нерухомого майна здійснюється шляхом прийняття розпорядчого документа протягом п’яти робочих днів з дня отримання відповідного повідомлення органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Про присвоєння адреси об’єкту нерухомого майна виконавчий орган сільської, селищної, міської ради або місцева державна адміністрація повідомляє державного реєстратора прав на нерухоме майно за місцезнаходженням відповідного об’єкта нерухомого майна.

➜ Варто зазначити, що станом на сьогодні, документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов’язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Юрій Брикайло, адвокат
DREAMDIM

Ⓒ 2018