Мінімальна площа ділянки під житлову забудову — 5 соток: Мінрегіон затвердив нові ДБН про планування та забудову територій

На початку квітня Мінрегіон затвердив чотири нові ДБН, які покликані врегулювати планування і забудову територій населених пунктів, проектування та будівництво нових вулиць і доріг, а також проектування, реконструкцію та створення нових дошкільних навчальних закладів та шкіл:
  • ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій»
  • ДБН В.2.3-5:20ХХ «Вулиці та дороги населених пунктів»
  • ДБН В.2.2-3:201Х «Будинки і споруди. Заклади освіти»
  • ДБН В.2.2-4:201Х «Будинки і споруди. Заклади дошкільної освіти»
При їх розробці враховувалися сучасні підходити до проектування та планування територій і об’єктів, поява нових матеріалів та технологій, а також європейські стандарти та норми.
Незважаючи на важливість кожного з цих нормативних актів, особливу увагу варто звернути саме на ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», який стане основоположним документом у сфері містобудування в Україні, оскільки в ньому закладено базові положення щодо здійснення забудови територій населених пунктів та інших територій на державному, регіональному та місцевому рівнях.

Вказаний ДБН вводить нові містобудівні терміни, які мають на меті не тільки підвищити якість забудови, але і зробити населені пункти безпечнішими та комфортнішими для проживання, зокрема:

  • Блакитні лінії: визначені містобудівною документацією лінії обмеження висоти та силуету забудови; спрямовані на регулювання естетичних та історико-містобудівних якостей забудови.
  • Зелені лінії: визначені містобудівною документацією обмеження щодо меж озеленених територій, що мають високу ландшафтно-рекреаційну, наукову, історичну та культурну цінність, спрямовані на збереження цінних у ландшафтному відношенні озеленених територій.
  • Жовті лінії: визначені містобудівною документацією обмеження щодо максимального розповсюдження завалів житлової ти громадської забудови, промислових, складських будівель, зруйнованих у наслідок надзвичайних ситуацій, розміщених, як правило, вздовж магістральних вулиць сталого функціонування. Встановлюється для забезпечення евакуації населення у надзвичайних ситуаціях.
  • Зона регулювання забудови: забудована чи призначена під забудову територія за межами охоронної зони пам’яток культурної спадщини, що визначається для збереження активної ролі пам’яток у композиції і пейзажі населеного пункту.
  • Пішохідна зона: площі, майданчики, проходи і вулиці в забудові населеного пункту, що призначені для руху пішоходів та можливості проїзду (під’їзду) лише спеціального транспорту.
Також, з метою впорядкування багатоповерхової забудови ДБН Б.2.2-12:2018 встановлює граничні параметри забудови земельної ділянки у відношенні до висоти будівлі та максимальні параметри щільності забудови. А також вводить заборону паркування всередині житлових кварталів, та зобов’язує забудовників забезпечувати безбар’єрний доступ маломобільних груп населення до будівель, приміщень тощо.

Поруч із цим, ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» містить певні обмеження та новели, на які варто звернути увагу:

  1. Граничний розмір площі земельних ділянок, які надаються громадянам для нового житлового будівництва має становити не менше 5 (п’яти) соток — для індивідуальної житлової забудови, та не менше 1,5 с — для блокованої забудови.
  2. Розміщення дачної та садової забудови в межах населених пунктів, а також на територіях, де діють планувальні обмеження не допускається.
  3. Територію існуючої дачної і садової забудови дозволяється реконструювати у райони садибної забудови. При цьому має бути забезпечена відповідність показників соціальної, транспортної та інженерної інфраструктури нормативам садибної забудови в межах міст або сільсь.ких населених пунктів.
  4. Дозволяється використання садових або дачних ділянок для створення об'єктів торгівлі, побуту за умови: відповідності площі земельної ділянки встановленим показникам, забезпечення проїзду до ділянки та влаштування інженерного обладнання, передбаченого чинними нормативами.
  5. Розміщення боксових гаражів на території житлових кварталів, мікрорайонів багатоквартирної житлової забудови не допускається.

Більш детально про ці та інші нововведення і зміни, які передбачає ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», буде написано в окремій статті.

Нові ДБН підлягають реєстрації в Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України протягом одного місяця з дня їх затвердження (реєстрація будівельних норм в Міністерстві юстиції України, згідно чинного законодавства, не передбачається).
Зареєстровані державні будівельні норми набирають чинності не раніше ніж через 90 днів з дня їх опублікування в офіційному виданні.

 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» розроблено на заміну цілої низки нормативних актів, а саме:

  • ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (один із основних на сьогодні ДБН у сфері містобудування)
  • ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень»
  • ДБН Б.2.4-3-95 «Генеральні плани сільськогосподарських підприємств»
  • ДБН Б.2.4-4-97 «Планування та забудова малих сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств»
  • ДБН Б.1-2-95 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження і затвердження комплексних схем транспорту для міст України»
  • СНиП ІІ-89-80 «Генеральные планы промышленных предприятий».
Усі перелічені вище документи втратять чинність після набрання чинності ДБН Б.2.2-12:2018.

За інформацією Мінрегіону:

  • в 2017 році було затверджено 13 ДБН;
  • в 2018 році заплановано перегляд 22 ДБН;
  • в 2019 році має бути впроваджено ще 30 ДБН.
Станом на сьогодні, в Україні є чинними понад 180 будівельних норм, з них: 109 працюючих державних будівельних норм, інші — галузеві будівельні норми та СНиП. При цьому, 25% з них потребують перегляду.
2018

Непідписання акта погодження меж не є перепоною для приватизації земельної ділянки

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28.03.2018 року прийняв Постанову по справі №681/1039/15-ц, у якій, зокрема, прийшов до наступних висновків щодо наслідків непідписання акту погодження меж земельної ділянки:

  1. Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа — акта погодження меж — слід вважати, що погодження меж не відбулося.
  2. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки — правового значення вони не мають.
  3. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.
  4. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.
  5. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачі.
  6. Не надання згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Юрій Брикайло, DREAMDIM

2018

Знято заборону на передачу земельних ділянок для містобудівних потреб при відсутності плану зонування та детального плану (ДПТ)

01 квітня 2018 року набрала чинності нова редакція частини третьої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою знято заборону передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб у разі відсутності затвердженого плану зонування або детального плану території.
Поява з 01 січня 2015 році такої заборони мала на меті стимулювання пришвидшення розроблення та затвердження органами місцевого самоврядування необхідної містобудівної документації. Але на практиці, через своє двозначне тлумачення вказана заборона призвела до порушенням прав громадян, які не мали змоги набувати право власності на земельні ділянки для містобудівних потреб, оскільки більшість населених пунктів (переважно у сільській місцевості), у зв’язку з відсутністю достатнього фінансування, так і не змогли розробити необхідну містобудівну документацію.
Варто зазначити, що Верховна рада України протягом останніх років вже розглядала законопроекти щодо зняття описаної вище заборони, проте зняти її (частково) вдалося лише зараз.
З 01 квітня 2018 року, у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», дозволено передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб у наступних випадках:
  1. розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;
  2. приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;
  3. надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
  4. надання земельної ділянки для розміщення лінійних об’єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв’язку);
  5. буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;
  6. будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об’єктів.
Разом із тим, законодавство, навіть щодо перелічених вище випадків, встановлює певні обмеження.
Зокрема, не допускається передача (надання) земельних ділянок, якщо ділянка:
  • розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення);
  • віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земель для дачного будівництва), лісогосподарського призначення.
Таким чином, прийняті зміни, серед іншого, дозволять громадянам, які не могли довгий час оформити земельні ділянки для містобудівних потреб у зв’язку з відсутністю планів зонування та детальних планів, реалізувати нарешті своє право (в т.ч. приватизувати ділянку під власним будинком).

 Незважаючи на те, що заборона була знята ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в нафтогазовій галузі», основною метою якого було вдосконалення процедури надання земельних ділянок для проведення розвідувальних робіт та робіт з будівництва об’єктів трубопровідного транспорту, чинний Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» поширюється на усіх суб’єктів містобудування та на всю територію країни.
Детальний план території — містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
План зонування території (зонінг) — містобудівна документація, що визначає умови та обмеження викорис­тання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
2018

Спрощення процедури присвоєння адреси об’єктам нерухомого майна

22.03.2018 року в першому читанні було прийнято проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері містобудування №7085, який, серед іншого, покликаний врегулювати та спростили процедуру присвоєння адрес об’єктам нерухомого майна.

Проектом Закону передбачено, що адреса об’єкта будівництва присвоюється:
· виконавчим органом сільської, селищної, міської ради – у разі, якщо об’єкт нерухомого майна знаходиться у межах населеного пункту або об’єднаної територіальної громади;
· місцевою державною адміністрацією – у разі, якщо об’єкт нерухомого майна знаходиться за межами населеного пункту.

Проектом також скорочено строки присвоєння адрес об’єктами нерухомості.

Так, орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п’яти робочих днів з дня реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації або видачі відповідного сертифіката в паперовому або електронному вигляді повідомляє про це відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради або місцеву державну адміністрацію для прийняття рішення про присвоєння адреси об’єкту нерухомого майна.

Присвоєння адреси об’єктам нерухомого майна здійснюється шляхом прийняття розпорядчого документа протягом п’яти робочих днів з дня отримання відповідного повідомлення органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Про присвоєння адреси об’єкту нерухомого майна виконавчий орган сільської, селищної, міської ради або місцева державна адміністрація повідомляє державного реєстратора прав на нерухоме майно за місцезнаходженням відповідного об’єкта нерухомого майна.

➜ Варто зазначити, що станом на сьогодні, документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов’язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Юрій Брикайло, адвокат
DREAMDIM

Ⓒ 2018

 

Влаштування парканів (огорож): законодавчі вимоги та обмеження

Вимоги та обмеження щодо встановлення парканів на присадибних (садових, дачних) ділянках регулюються цілою низкою нормативно-правових актів, частина з яких містить загальні положення про влаштування огорож, а частина – встановлює конкретні вимоги та обмеження (в т.ч. щодо висоти) при спорудженні парканів.
Окрім того, органи містобудування та архітектури при видачі, зокрема, будівельних паспортів або містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (МУОЗЗД), можуть передбачити в них певні обмеження та вимоги щодо влаштування огорож.
Потрібно також звернути увагу, що проектом Закону Про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №6403, передбачено введення місцевих правил регулювання забудови, невід'ємною частиною яких стають плани зонування (зонінг). Отже, в майбутньому питання влаштування огорож може бути додатково врегульоване ще і місцевими правилами регулювання забудови, як це було кілька років тому, коли діяли Типові регіональні правила забудови, Правила забудови території Київської області, Правила забудов м. Києва і т.п.

Обмеження щодо висоти паркану (огорожі)

Відповідно до положень п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій», дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови. При цьому, висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.
Разом із тим, існують також обмеження і щодо мінімальної висоти парканів (огороджень) в певних випадках. Так, наприклад, згідно положень ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», у випадку влаштування пасіки на належній особі земельній ділянці, огорожа навколо пасіки у напрямку вильоту бджіл повинна бути суцільною (дерев'яною, залізною) або живою огорожею заввишки не менше 2 м.
Потрібно також пам’ятати, що згідно положень Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Чи потрібен дозвіл на будівництво паркану?

Постановою КМУ від 07.06.2017 року №406 завтерджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.
Так, згідно п. 6 вказаного вище Переліку, зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків (щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків), не потребує оформлення дозвільних документів на будівництво.
Також, згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна: «зведення на земельній ділянці парканів, воріт і хвірток не належить до самочинного будівництва».
Таким чином, станом на сьогодні чинне законодавство України не містить зобов’язань щодо оформлення дозвільних документів на будівництво парканів (огорож) на присадибних (садових, дачних) ділянках.
Важливо! Огорожа присадибних ділянок не повинна виступати за червону лінію вулиці.

Законодавча база

Чинні нормативно-правові акти, які регулюють влаштування парканів (огорож) та/або пов’язані із їх зведенням:
Додатково можна ознайомитися з:
  • ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення».
  • ДСТУ-Н Б В.2.6-188:2013 Настанова з проектування огорож майданчиків і ділянок підприємств, будинків і споруд (СН 441-72*, MOD).
  • ДСП 145 «Державні санітарні норми та правила утримання територій населених місць», Наказ МОЗ 17.03.2011 року №145.
  • Листом ДАБІ України №40-203-19/3733 від 24.04.2015 року «Про розгляд звернення щодо надання роз'яснень з приводу спорудження огорож».
✘ Вказані нижче документи втратили чинність:
  • СНиП ІІ-4-79*. «Природне і штучне освітлення». Див. ДБН В.2.5-28-2006.
  • ДСП 2605-82 «Санитарные нормы и правила обеспечения инсоляцией жилых и общественных зданий и территорий жилой застройки» (Санітарні норми і правила забезпечення інсоляцією житлових і громадських будівель і територій житлової забудови). Скасовані згідно Розпорядження КМУ від 20.01.2016 року №94-р.
2018