Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді у касаційному порядку справи про визнання за особою права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, дійшов, зокрема, наступних висновків (Постанова від 11 квітня 2018 року №742/2916/15-Ц):
- Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється статтею 119 ЗК України. Відповідно до статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом п'ятнадцяти років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання в користування.
- ❗Аналіз статті 119 ЗК України дає підстави для висновку, що не передбачено жодних переваг для осіб, зазначених у частині першій цієї статті, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не призводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування (статті 118, 123 ЗК України).
- Ця норма (ст. 119 ЗКУ) надає лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов'язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів.
- ☝При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Оскільки (в даному конкретному випадку) орган місцевого самоврядування не надав дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення та передачі у власність спірної земельної ділянки, законний власник не визнає факту добросовісності користування спірною земельною ділянкою, що є необхідною умовою для визнання права власності за набувальною давністю. При цьому, позивач не порушував питання про набуття права власності за спірну земельну ділянку у порядку, передбаченому статтями 116, 118 ЗК України.
- Строк, який застосовується для набувальної давності на земельну ділянку, обчислюється починаючи з 01 січня 2002 року та має становити не менше 15 років, тобто норма статті 119 ЗК України щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосуватись лише з 01 січня 2017 року.
Ⓒ 2018