⭕️ Шостий апеляційний адміністративний суд у своїй Постанові від 25.04.2019 року у справі №640/18866/18 щодо зобов’язання надати містобудівні умови та обмеження для проектування об’єкта будівництва виклав наступні висновки:
🎯 суд (прим. першої інстанції) правомірно задовольнив позовні вимоги шляхом зобов’язання органу містобудування та архітектури видати містобудівні умови та обмеження, оскільки обрання такого способу захисту та відновлення прав позивача не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача у випадку, коли відсутні передбачені законом підстави для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень.
🎯 Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб’єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов’язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов’язати до цього в судовому порядку. Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
⭕️ Окрім того, у вказаній Постанові суд зазначає, що факт допущення недоліків в оформленні містобудівного розрахунку, виходячи з вимог частини четвертої статті 29 ЗУ “Про регулювання містобудівної діяльності”, не є підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.
📎 Можливо вказана Постанова буде оскаржена в касаційному порядку, але, на мою думку, суд касаційної інстанції підтвердить правильність та обґрунтованість прийнятих по справі рішень.
📎 За словами Льва Парцхаладзе, Наказ Мінрегіону №48 від 01.03.2019 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня цього року (№539/33510); а 04 червня 2019 року наказ був опублікований в Офіційному віснику України і набрав чинності!
📎 За інформацією з сайту КМУ, Наказ Мінрегіону №48 від 01.03.2019 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня цього року (№539/33510); 04 червня 2019 року наказ був опублікований в Офіційному віснику України і набрав чинності.
В проекті Наказу зазначалося, що він набирає чинності з дня його офіційного опублікування, таким чином, станом на 05.06.2019 року Наказ від 01.03.2019 року №48 набрав чинності!
збільшення показників щільності населення мікрорайону від граничних встановлених показників (пункт 6.1.16);
зменшення питомих розмірів площі ділянки для розміщення окремо розташованого житлового будинку (включаючи площу під забудовою без урахування розміщення на ділянці закладів дошкільної освіти та загальної середньої освіти, підприємств обслуговування населення, гаражів та автостоянок, фізкультурних і спортивних споруд) більше, ніж на 20 % (пункт 6.1.26, таблиця 6.3);
зменшення відстані від фасадів з вікнами 9-ти та більше поверхових житлових будинків до меж земельних ділянок садибних будинків до стіни найближчого садибного будинку з кварталу садибної забудови (пункт 6.1.22, прим. 1);
розміщення нової дачної та садової забудови в межах населених пунктів, а також на територіях, де діють планувальні обмеження, у тому числі на територіях лісів та лісопарків, об’єктів природно-заповідного фонду та їх охоронних зон, у санітарно-охоронних зонах курортів, водоохоронних зонах, на резервних позаміських територіях, які передбачені документацією з просторового планування для подальшого розвитку населених пунктів, на територіях інженерно-транспортної та природоохоронної інфраструктури (пункт 6.1.44);
зменшення протипожежних відстаней між житловими, громадськими (крім зазначених у пункті 6.1.40 таблиці 10.6 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій»), адміністративно-побутовими будинками промислових підприємств, гаражами, а також до виробничих будинків, сільськогосподарських будівель і споруд (пункти 7.2.25, 7.2.26, таблиця 15.2)*;
при проектуванні кварталів, мікрорайонів: зменшення чи збільшення визначеної ширини вулиць і доріг (у червоних лініях) (пункт 10.7.7);
розміщення АЗК з пунктами обслуговування транспортних засобів (технічне обслуговування, миття, змащування автомобілів) у межах сельбищних територій і зон відпочинку (пункт 10.8.15);
розміщення АЗС на житлових та пішохідних вулицях, внутрішньоквартальних проїздах (пункт 10.8.16).
непередбачення огорожі на дахах житлових будинків (пункт 2.18, таблиця 4);
непередбачення окремих входів та евакуаційних виходів з приміщень громадського призначення, ізольованих від житлової частини будинку (пункт 2.53).
🎯 ДБН В.2.3-15:2007 Автостоянки і гаражі для легкових автомобілей:
збільшення поверховості підземних гаражів від встановленої максимальної кількості (пункт 6.1);
зменшення відстані від в’їздів-виїздів з окремо розташованих підземних гаражів до вікон житлових і робочих приміщень, ділянок загальноосвітніх шкіл, дитячих дошкільних і лікувально-профілактичних закладів, площадок відпочинку від встановленої мінімальної відстані (пункт 6.50).
зменшення відстаней у просвіт від окремо стоячих ГРП, ГРПБ, ШРП до об’єктів (будинків і споруд, залізничних і трамвайних колій (до найближчої рейки), автомобільних доріг (до узбіччя), повітряних ліній електропередачі) від встановленої мінімальної відстані (пункт 5.5, таблиця 8);
вимог розміщення ШРП на зовнішніх стінах будинків (пункт 5.15);
зменшення встановлених відстаней від резервуарів АГЗП до житлових будинків та споруд (пункт 8.153, таблиця 21).
🎯 Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
🎯 За змістом частини першої статті 344 ЦК Українидобросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.
🎯 Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
🎯 Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України.
🎯 Не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.
🎯 Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
🎯 Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність.Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
🎯 Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності – добросовісність заволодіння майном.
🎯 Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
