Category: Статьи

Міністерство розвитку громад та територій України розробило проект ПКМУ “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні”, яким попронується внести наступні зміни до низки нормативно-правових актів, а саме:

⭕️ Відетрмінувати набрання чинності окремими положеннями, що стосуються функціонування сервісів геопорталу Містобудівного кадастру (на 10 місяців від встановленого чинною редакцією строку).

⭕️ Заборонити завантаження інформації з обмеженим доступом до Реєстру містобудівної документації Містобудівного кадастру на державному рівні, з огляду на безпекові обставини під час дії воєнного стану (у разі коли містобудівна документація містить інформацію, яка відповідно до закону належить до інформації з обмеженим доступом, зазначені матеріали створюються у формі окремого електронного документа та не вносяться (не завантажуються) до Реєстру містобудівної документації).

⭕️ Змінити “Класифікатор об’єктів містобудування” на “Класифікатор об’єктів містобудування, будівництва та благоустрою”.

⭕️ Виключити з Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації: абзац третій пункту 28 (у разі коли відповідно до розділу V “Прикінцеві положення” Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” детальним планом території передбачається визначення функціонального призначення території та на цій території було визначено функціональне призначення території містобудівною документацією, зміна функціонального призначення території допускається лише за умови дотримання положень додатків 58-60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 89, ст. 3598), в частині незмінності підгрупи функціонального призначення території) та абзац сімнадцятий підпункту 5 пункту 67 (у разі коли відповідно до розділу V положень Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” детальним планом території передбачається визначення функціонального призначення території та на цій території було визначено функціональне призначення території чинною містобудівною документацією, зміна функціонального призначення території допускається лише за умови дотримання положень додатків 58-60 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, в частині незмінності підгрупи функціонального призначення території).

📌 Більше новин у сфері містобудування та земельного права у групі Містобудування в Україні та в Телеграм-каналі.

Зазначені зміни (виключення двох положень з Порядку) обгрунтовані тим, що постановою КМУ від 31 грудня 2024 р. №1557 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні» пункт 28 та підпункт 5 пункту 67 Порядку було доповнено положеннями, якими визначається, що у разі коли відповідно до розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальним планом території передбачається визначення функціонального призначення території та на цій території було визначено функціональне призначення території містобудівною документацією, зміна функціонального призначення території допускається лише за умови дотримання положень додатків 58-60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р.
№ 1051, в частині незмінності підгрупи функціонального призначення території.

Водночас, враховуючи, що постанова №1557 набрала чинності 11 січня 2025 р., а положення пункту 6³ розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якими встановлювалось, що функціональне призначення території в окремих випадках може визначатися детальним планом території, діяли до 01 січня 2025 року, вищезазначені положення Порядку доцільно виключити.

Юрій Брикайло, адвокат

DREAMDIM & URBANDATA

Ⓒ 2025

The Grand Chamber of the Supreme Court, in its ruling dated 23 April 2025 in case No. 357/3145/20 concerning the partition in kind of a share in a house and the determination of the procedure for the use of a land plot, decided to depart from the legal conclusions set forth in the ruling dated 20 November 2019 in case No. 344/8200/14-ts (regarding the application, in similar legal relationships, of the provisions of Articles 364 and 367 of the Civil code of Ukraine, namely the conclusions that since, following the partition of a share from jointly owned immovable property pursuant to Article 364 of the Civil code of Ukraine, the right of joint ownership is terminated, the owner of the partitioned share and the owner(s) of the remaining shares must be allocated separate premises, which shall be isolated from the premises of the other co-owner(s), have a separate entrance, independent water supply, sewage, heating systems, etc., and therefore constitute a separate immovable property object within the meaning of Article 181 of the Civil code of Ukraine).

To ensure legal certainty, the Grand Chamber of the Supreme Court shall depart from previous conclusions of the Supreme Court only when proper grounds exist for doing so. It may entirely reject a previous conclusion in favor of a new one or clarify a previous conclusion by applying appropriate methods of interpretation of legal norms.

To ensure the uniformity and consistency of judicial practice, grounds for departing from an earlier conclusion may include: defects in a previous decision or group of decisions (ineffectiveness, ambiguity, inconsistency, lack of substantiation, imbalance, error); or changes in the social context that cause the approach applied in such decisions to become clearly outdated due to the development of social relations in a particular area or changes in their legal regulation.

⭕️ In section 6 of this ruling, the Grand Chamber of the Supreme Court concluded that the division of property and the partition of a share from joint ownership involve different procedures and consequences for the former co-owners of such property, in particular regarding the grounds for the termination of the right of joint ownership, and also with regard to the circumstances under which separate premises are allocated to former co-owners.

📌 Dismantling or demolition? Which decision may be taken by a local council, and which – by a court?

⭕️ In view of the above, the Grand Chamber of the Supreme Court considers the arguments of the panel of judges of the Civil Cassation Court to be sufficiently substantiated and such that allow for the clarification of the conclusion set forth in the ruling of the Grand Chamber of the Supreme Court dated 20 November 2019 in case No. 344/8200/14-ts, taking into account the legal conclusion presented in section 6 of this ruling, which consists of the following:

• as a result of the division of immovable property held in joint partial ownership, each co-owner must be allocated a separate area, which must constitute a separate immovable property object within the meaning of Article 181 of the Civil Code of Ukraine, and in the case of residential premises – also taking into account the requirements of paragraph one of Article 379 of the Civil code of Ukraine and paragraph one of Article 50 of the Housing code of Ukraine;
• the division of joint property differs from the partition of a co-owner’s share or the termination of their right to a share in joint property in that, in the case of division, each co-owner is allocated property in kind and the right of joint ownership is terminated. In contrast, in the case of partition of a share from joint property, the right of joint partial ownership is terminated only for the participant whose share is partitioned in kind, while the regime of joint partial ownership continues with respect to the remaining property for the other co-owners;
• if there are only two co-owners of the property, a division is carried out between them, since in determining the share of one co-owner in kind, the share of the other is also determined and may not be changed in the future. In such a case, the court must specify the size of the separated parts of the former jointly owned property for both parties and determine the specific separate immovable property objects that have been formed as a result of its division and that belong to the plaintiff and the defendant;
• if there are three or more co-owners of the property, in court proceedings regarding the determination of the share in kind of one of them (partition of a share), the shares of the other co-owners (defendants) are not determined. In this case, the court, applying the provisions of Article 364 of the Civil code of Ukraine, shall partition and indicate in its decision the individually identified property (the former share in joint ownership) belonging to the plaintiff and shall leave the remaining property in the joint ownership of the other defendants, who may later divide this property voluntarily at their own discretion or through judicial proceedings;
• an exception to this rule exists when all co-owners or all but one request a division of the property. In this case, the court must determine the shares of all co-owners and carry out the division of the property, indicating in the operative part of the decision the specific separate immovable property objects that were created as a result of such division and that belong to each of the former co-owners. In this case, the right of joint ownership is terminated.

⭕️ In addition, the ruling recalls that when resolving issues of division of joint property or partition of a share from it, courts must remember that the decisive factor is not the established manner of use of the house by the co-owners, but the size of their shares and the technical possibility of dividing the house in accordance with these shares.

Furthermore, it must be remembered that under paragraphs four and five of Article 357 of the Civil code of Ukraine, a co-owner of a residential building or other structure may, in accordance with the law and at their own expense, construct an extension (annex) without the consent of the other co-owners, provided that this does not violate their rights. Such an extension (annex) is the property of the co-owner who constructed it and does not affect the size of the shares of the co-owners in the right of joint partial ownership. Improvements to joint property that can be separated belong to the co-owner who made them, unless otherwise agreed by the co-owners.

Therefore, extensions, annexes, or any improvements to a residential building constructed by one of its co-owners without the consent of the other(s) shall not affect the size of the co-owners’ shares in the division of the house or their value, but, if technically feasible, shall remain in the possession of the co-owner who constructed them.

More case law in the fields of urban planning and land law can be found in the Urban Planning in Ukraine group and on my Telegram channel.

Yuriy Brykaylo, attorney

DREAMDIM & URBANDATA

Ⓒ 2025

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй Постанові від 13 травня 2025 року по справі справа №420/21467/23 щодо припинення права на виконання будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об’єкта, після того, як особою було зареєстровано право власності на об’єкт, залишив незмінною правову позицію та висновки, а саме:

… право на виконання будівельних робіт, яке в судовому порядку просить припинити Управління, вже реалізовано та припинено у зв’язку із завершенням будівництва та введення об’єкта в експлуатацію. При цьому декларація про готовність об’єкта до експлуатації також вичерпала свою дію, позаяк на її підставі було зареєстровано право власності на об’єкт будівництва.

Задоволення ж цього позову не призведе до жодних юридичних наслідків й не змінить стану спірних правовідносин, не забезпечить у такому випадку належний судовий захист і не сприятиме виконанню завдань адміністративного судочинства.

…

Колегія суддів також підкреслює, що після реєстрації права власності на об’єкт будівництва, у разі виявлення визначених законом ознак, які дають підстави вважати об’єкт самочинним будівництвом, орган державного архітектурно – будівельного контролю зобов’язаний вчинити дії, спрямовані на усунення відповідних порушень у сфері містобудівної діяльності та наслідків самочинного будівництва аж до звернення з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (об`єктів) у порядку, встановленому законом.

📌  Демонтаж чи знесення? Яке рішення може приймати міська або сільська рада, а яке – суд?

Вчинення саме таких дій у разі виявлення ознак самочинного будівництва об’єкта, будівельні роботи на якому вже завершено і стосовно якого зареєстровано декларацію про його готовність до експлуатації, зареєстровано право власності на нього, і буде належним виконанням органом державного архітектурно – будівельного контролю своїх повноважень, ефективним способом судового захисту.

Як бачимо, Верховний Суд вже багато років притримується цієї позиції – Скасування декларації про готовність до експлуатації після реєстрації права власності не несе будь-яких наслідків!

Юрій Брикайло, адвокат

Містобудування в Україні

Ⓒ 2025