Development of a Land Plot Within Its Designated Purpose Prevails Over Urban Planning Documentation

The Supreme Court, sitting as a panel of judges of the Cassation Administrative Court, in its Ruling dated February 9, 2023, in Case No. 1540/3905/18 concerning the appeal against a decision to cancel the urban planning conditions and restrictions for the development of a land plot — on the grounds that the intended construction project does not in any way alter the designated land use and does not violate applicable law — reached the following conclusions:

ℹ️ Overview of the case law of the Cassation Administrative Court of the Supreme Court in disputes arising from legal relations in the field of architecture and urban planning (January 2018 – January 2023)

The right to develop a land plot is exercised by its owner or user, provided that the land is used in accordance with the requirements of the urban planning documentation.

Design and construction of facilities are carried out by the owners or users of land plots in the following order:

  1. the customer or designer obtains the initial data;
  2. the design documentation is developed and, where required by Article 31 of this Law, undergoes expert review;
  3. the design documentation is approved;
  4. preparatory and construction works are carried out;
  5. the completed construction project is put into operation;
  6. ownership rights to the urban development object are registered.

According to Article 29 of the Law of Ukraine “On Regulation of Urban Development Activities”, the main components of the initial data include: urban planning conditions and restrictions; technical specifications; the design assignment.

The grounds for refusing to issue urban planning conditions and restrictions are as follows:

  • inconsistency of the construction intentions with the requirements of local-level urban planning documentation.
  • failure to submit the documents specified in part three of this article, which are necessary for the decision-making on issuing urban planning conditions and restrictions;
  • detection of false information in the documents certifying ownership or use rights to the land plot, or in documents certifying ownership of real estate located on the land plot;

According to paragraph 2.1 of Section II of the Procedure for the Issuance of Urban Planning Conditions and Restrictions for Land Plot Development, Their Composition and Content, approved by Order No. 109 of the Ministry of Regional Development, Construction, and Housing and Communal Services of Ukraine dated July 7, 2011 (hereinafter – Procedure No. 109), urban planning conditions and restrictions constitute a key component of the initial data. These conditions and restrictions are issued free of charge by the relevant authorized urban planning and architectural authorities within seven working days from the date of registration of the relevant application along with the documents specified in paragraph 2.2 of this section, in accordance with the procedure established by the Law of Ukraine “On Regulation of Urban Development Activities.”

As follows from the analysis of the legal norms above, urban planning conditions and restrictions are issued based on urban planning documentation (in this case, at the local level) upon request by an interested person to the authorized authority with submission of the required documentation. One of the grounds for refusing to issue urban planning conditions and restrictions is the inconsistency of the proposed development intentions with the provisions of relevant urban planning documentation at the local level. Such inconsistency is established either at the stage of issuance of urban planning conditions and restrictions or later during state construction oversight or judicial review.

“Inconsistency of development intentions” means that the proposed construction project does not comply with the requirements of the local-level urban planning documentation – namely, the approved textual and graphic materials governing the planning, development, and other uses of the territory of a specific settlement.

A similar legal position is reflected, in particular, in the rulings of the Supreme Court dated:

December 16, 2021 in case No. 826/8034/17.

April 11, 2018 in case No. 803/1231/17,

August 14, 2018 in case No. 823/5265/15,

February 11, 2020 in case No. 803/1596/17, and

⭕️ Therefore, the issuance of the relevant urban planning conditions and restrictions in itself indicates that the proposed development intentions comply with the requirements of local-level urban planning documentation.

However, the Department of the State Architectural and Construction Inspectorate in the Odesa Region issued a decision to revoke the urban planning conditions and restrictions for the design of the construction project.

According to Article 29 of the Law of Ukraine “On Regulation of Urban Planning Activities,” urban planning conditions and restrictions remain valid until the completion of the construction project, regardless of changes in the developer.

Revocation of urban planning conditions and restrictions may occur:

  1. at the request of the developer;
  2. by chief building inspection officers during the exercise of state architectural and construction supervision, in the event of non-compliance of the urban planning conditions and restrictions with urban planning legislation, local-level urban planning documentation, building codes, standards, and regulations;
  3. by a court decision.

In the case of revocation through state architectural and construction supervision or by a court decision, officials of the relevant authorized urban planning and architectural body shall bear responsibility in accordance with the law.

From the content of the cited legal provision, it follows that one of the grounds for revoking urban planning conditions and restrictions is their non-compliance with urban planning legislation, local-level urban planning documentation, building codes, and standards, as identified during the exercise of state architectural and construction supervision by authorized officials.

The courts have established that the plaintiffs obtained urban planning conditions for the design of a construction project—specifically, the reconstruction and expansion of a rehabilitation and dolphin therapy center—within the boundaries of land plots that are under lease, without altering the existing height levels of the structure.

At the same time, as already noted, the land plots provided to the plaintiffs are designated for the construction and maintenance of recreational facilities.

No properly substantiated information indicating an intention to use the land plots for purposes other than their designated use was submitted to the court.

Moreover, since the land plots are used by the plaintiffs under lease agreements and are designated for the construction and maintenance of recreational facilities, operation, and maintenance of non-residential buildings, the land plots may be used for such construction.

⭕️ At the same time, the court notes that the provisions of the Law of Ukraine “On the Regulation of Urban Development Activities” and the Civil Code of Ukraine—which establish that land development must be carried out within the boundaries of the designated purpose of the land, as determined by law, and that the landowner has the right to use the land at their discretion in accordance with its designated purpose—take precedence over local-level urban planning documentation.

In the cassation appeal, the appellant also referred to another ground for the cancellation of the urban planning conditions and restrictions, namely the existence of a restriction on the land plot leased to the plaintiffs. This restriction consists in the fact that the land plot designated for construction is located within the sanitary protection zone of industrial facilities classified as Class III in terms of harmfulness. Additionally, the appellant indicated that the land plots are situated within the water protection zone of the sea and estuaries.

Article 19 of the Land Code of Ukraine defines the exhaustive list of land use categories by their designated purpose. According to this article, the lands of Ukraine are divided by their primary designated purpose into the following categories: (a) agricultural land; (b) land for residential and public buildings; (c) land for nature conservation and other environmental protection purposes; (d) land for health and wellness purposes; (e) recreational land; (f) land of historical and cultural significance; (g) forest land; (h) land of the water fund; and (i) land for industry, transport, electronic communications, energy, defense, and other purposes.

Based on this clearly defined legal classification of land use types, it can be concluded that a sanitary protection zone for industrial production may be attributed exclusively to the category of land for industry, transport, electronic communications, energy, defense, and other purposes.

Regarding the Legal Status of Land Designated for Industrial, Transport, Electronic Communications, Energy, Defense, and Other Uses

According to Article 65 of the Land Code of Ukraine, lands designated for industry, transport, communications, energy, defense, and other purposes are defined as land plots granted, in accordance with the established procedure, to enterprises, institutions, and organizations for the conduct of the relevant activities.

Article 66 of this Code states that industrial lands include those allocated for the placement and operation of main, auxiliary, and supporting buildings and structures of industrial, mining, transport, and other enterprises, including access roads, utility networks, administrative and service buildings, and other facilities.

Therefore, industrial lands are those that, in turn, may be used for carrying out the relevant activities or for the placement of certain industrial or industry-supporting facilities.

Regarding the status of land plots located within the water protection zone of the sea and estuaries

According to Article 88 of the Water Code of Ukraine, in order to protect surface water bodies from pollution and contamination and to preserve their water capacity, land plots for coastal protective strips are allocated within the water protection zones along rivers, seas, and around lakes, reservoirs, and other water bodies.

Pursuant to Article 89 of the Water Code of Ukraine, coastal protective strips are designated as nature protection areas with a regime of restricted economic activity.

In turn, according to Article 85 of the Water Code of Ukraine, land plots within coastal protective strips, withdrawal strips, and shoreline strips of waterways may be leased to enterprises, institutions, organizations, associations of citizens, religious organizations, citizens of Ukraine, foreigners and stateless persons, as well as foreign legal entities for haymaking, fishery needs, cultural and health purposes, recreational, sports and tourist activities, as well as for scientific research purposes.

Thus, land plots within coastal protective strips may be leased, in particular to legal entities, including recreational ones, for sports and tourism purposes.

⭕️ Analyzing the above in its entirety, it can be concluded that the classification of the same land plots within different zones is mutually exclusive even at the legislative level, and therefore such arguments of the appellant are not worthy of consideration.

The appellant’s arguments regarding an alleged de facto change in the designated purpose of the land plots by the claimants are also unfounded, since the case materials contain documents that unequivocally confirm that the land plots belong to the category of recreational land.

In addition, the panel of judges notes that the Law of Ukraine “On the Judiciary and the Status of Judges” establishes that justice in Ukraine is administered on the principles of the rule of law in accordance with European standards and is aimed at ensuring everyone’s right to a fair trial.

According to Articles 1 and 17 of the Law of Ukraine “On the Execution of Judgments and Application of the Practice of the European Court of Human Rights”, courts shall apply, as sources of law, the provisions of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and its Protocols, as well as the case law of the European Court of Human Rights and the European Commission of Human Rights.

In particular, in the case of “Rysovskyy v. Ukraine” (No. 29979/04), the European Court of Human Rights found several violations of Article 6 §1 of the Convention, Article 1 of Protocol No. 1 to the Convention, and Article 13 of the Convention in a case concerning land relations. The decision also outlines certain standards of conduct for public authorities, particularly highlighting the elements of the principle of “good governance.”

In its judgment, the European Court of Human Rights noted that the principle of “good governance” requires, in particular, that public authorities act in a proper and as consistent a manner as possible. Furthermore, they are under an obligation to establish internal procedures that enhance the transparency and clarity of their actions, minimize the risk of errors, and promote legal certainty in legal relations. Public authorities that fail to implement or comply with their own procedures should not be allowed to avoid fulfilling their obligations (Application No. 29979/04, paragraph 70).

⭕️ Therefore, having received duly approved urban planning conditions, the claimant had a legitimate expectation to exercise the legal grounds for carrying out construction works on the development site, taking into account the principles of legal certainty and good governance.

Indeed, the principle of legal certainty is one of the essential elements of the rule of law. This principle manifests in various ways. In particular, it is one of the defining principles of “good governance” and “proper administration” (establishment and observance of procedures), and it partially overlaps with the principle of legality (clarity and predictability of the law, requirements for the “quality” of the law). Deficiencies in the work of a state authority must not result in adverse consequences for an individual.

Furthermore, the panel of judges of the appellate court correctly noted that the Department’s reference to the absence of information on the issuance of the said urban planning conditions and restrictions in the register on the official website of the Odesa City Council at the time of the inspection is irrelevant, since such a situation constitutes a failure of the Odesa City Council’s Department of Architecture and Urban Planning to fulfill its duty to publish the relevant data. This failure cannot serve as a ground for the cancellation of the urban planning conditions and restrictions.

Judicial practice in disputes arising from legal relations in the field of urban planning, architecture, and land law can be discussed in the group Urban Planning in Ukraine.

Yuriy Brykaylo, attorney

DREAMDIM & URBANDATA

Ⓒ 2023

Реєстрація місця проживання (прописка) в садовому та дачному будинку (2023)

Вже довгий час виникають питання щодо можливості реєстрації місця проживання (прописки) в садових та дачних будинках. І дуже часто зустрічаються діаметрально протилежні позиції: одні стверджують, що це неможливо та незаконно, інші ж навпаки – стверджують, що це законно та можливо.

Тож давайте розберемося з питанням реєстрації місця проживання як в садовому будинку, так і в дачному, а також із тим, що змінилося з 10 жовтня 2022 року.

Перш за все, наведу тут визначення термінів та дам посилання на корисний матеріал, де проаналізовано чи є садовий будинок об’єктом житлової нерухомості чи ні, а потім проаналізую судову практику.

Терміни

▪️ Місце проживання – житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об’єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги (Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції від 10.10.2022 року))

▪️ Садовий будинок — будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків (Податковий кодекс України).

▪️ Садовий будинок — будинок для літнього (сезонного) використання, в якому відсутня житлова площа, а є основна та допоміжна (Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна).

▪️ Садовий будинок — будинок для літнього використання та прибудова до нього (наказ Мінрегіноу №158 від 03.07.2018 року (будівельна амністія).

▪️ Будинок садовий — будівля для літнього (сезонного) використання, яка в частині нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків (ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій).

▪️ Дачний будинок — житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку (Податковий кодекс України).

▪️ Будинок дачний — житловий будинок садибного типу для використання протягом року для відпочинку, тимчасового перебування або постійного проживання (ДБН Б.2.2-12:2019).

Також в 2020 році мною було отримано лист Міністерства юстиції України від 25.02.2020 року та лист Мінрегіону від 25.02.2020 року щодо «статусу» садових будинків та можливості реєстрації місця проживання в них.

Законодавство (з 10.10.2022 року)

Важливо зазначити, що 10.10.2022 року набрали чинності зміни до ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» щодо визначення терміну «місце проживання».

Таким чином, лише з 10 жовтня 2022 року в законодавстві чітко зазначили про можливість реєстрації місця проживання в інших придатних для проживання об’єктах нерухомого майна, до яких, на мою думку, відносяться і садові (і звісно ж дачні) будинки.

Вважаю, що на сьогодні відсутні підстави відмовляти у реєстрації місця проживання в садових та/або дачних будинках, за умови подання заявниками усіх, передбачених законодавством документів, та дотримання інших вимог Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (Постанова КМУ №265 від 07.02.2022 року).

Хоча використання в ПКМУ №265 практично всюди слова «житло» може на місцях трактуватися дуже звужено, і все ж призводити до незаконних відмов.

ℹ️ Реєстрація місця проживання в апартаментах та кімнатах

Поруч із цим, до 10.10.2022 року відмови у реєстрації місця проживання (прописки) у садовому (та дачному) будинку були постійними, і виникало багато спорів. При цьому судова практика вклалася досить однозначна – на користь осіб, яким відмовили у прописці (реєстрації місця проживання).

Судова практика

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 10.10.2019 року по справі №2340/4673/18, щодо відмови в реєстрації місця проживання особи в садовому будинку, дійшов наступних висновків:

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходили з того, що реєстрація за адресою житла фізичної особи, зокрема, садового будинку, є можливою та повністю узгоджується зі статтями 6, 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що садовий будинок відповідає вимогам державних будівельних норм (звіт про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку від 15 жовтня 2015 року) та згідно відомостей, які містяться в технічному паспорті — складається з коридору, кухні-їдальні, кімнат, санвузлів, кабінету, топочної, холу, гардеробу. Відтак, садовий будинок придатний для експлуатації та проживання в ньому людей.

Житло та державні будівельні норми

Водночас, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до ЖК УРСР садовий будинок не зазначений в переліку об`єктів, які не входять до житлового фонду. Колегія суддів погоджується з такими висновками судів та не вбачає підстав для відступлення від них, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги з посиланням на положення державних будівельних норм, відповідно до яких для садових будинків установлюються інші нормативні вимоги до зовнішніх конструкцій, інженерного устаткування, що не відповідають аналогічним нормативним вимогам до житлових будинків, зазначених висновків Суду не спростовують.

📍 Суд зазначає, що відмінність будівельних норм у частині вимог до окремих конструктивних рішень, що застосовуються під час будівництва житлових будинків у порівнянні з садовими будинками, не позбавляє останніх ознак, притаманних житлу, і не спростовує їхньої придатності для постійного проживання, за умови, що власник садового будинку з власної ініціативи пристосував його для цього, встановивши додаткове обладнання чи комунікації.

Крім цього, Суд враховує, що чинне законодавство не виключає можливості переведення садових будинків у статус житлових (прим. проте у більшості випадків я не раджу займатися переведенням садових будинків у житлові!).

📍 Отже, факт будівництва садового будинку на підставі будівельних норм, що відрізняються від будівельних норм, установлених для житлових будинків, не спростовує того, що він може потім використовуватися для проживання в ньому.

 Відтак, Суд погоджується з висновками судів, що відмова відповідача зареєструвати місце проживання позивача в садовому будинку — не ґрунтувалася на вимогах закону.

📌 Аналогічна справа – Постанова ВС КАС від 02.06.2022 року по справі №420/5813/21.

Зазначені положення могли та можуть бути застосовані і до дачних будинків.

📌 Ось аналогічна справа щодо дачного будинку – Постанова КС КАС від 26.01.2022 року по справі №420/1066/21.

Поруч із цим, оскільки дачні будинки, згідно чинного законодавства, віднесені до житлових (див. вище або за цим посиланням), та з 10.10.2022 року внесено зміни до законодавства, то з реєстрацією місця проживання (пропискою) в дачних будинках не повинно взагалі виникати спірних ситуацій.

Обговорити чинні норми та порадитися щодо конкретних ситуацій щодо реєстрації місця проживання (прописки) в садових та дачних будинках можна в групі Містобудування в Україні.

Юрій Брикайло,

DREAMDIM & URBANDATA

Ⓒ 2023

Як оформити будинок збудований до 05 серпня 1992 року?

Маєте збудований будинок, але право власності на нього досі не оформлено?

На сьогодні існує декілька шляхів оформлення права власності на житлові, садові, дачні будинки, господарські будівлі та споруди, в залежності від року побудови, площі будинку та госпбудівель і споруд, а також наявності або відсутності дозвільних документів:

▪️ реєстрація права власності без прийняття в експлуатацію — для об’єктів (без обмежень по площі) збудованих до 05 серпня 1992 року;

▪️ будівельна амністія 2018 — 2023 — для об’єктів (садибні, садові та дачні будинки площею до 300 кв.м), що збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 09 квітня 2015 року;

▪️ загальний порядок прийняття в експлуатацію — для об’єктів (без обмежень по площі) на які оформлено дозвільну документацію на будівництво (Постанова КМУ №461 від 13.04.2011 року);

▪️ на підставі рішення суду (з подальшим введенням такого об’єкту в експлуатацію, згідно положень Постанови КМУ №461 від 13.04.2011 року).

Нижче мова буде йти про особливості оформлення права власності на житлові, садові, дачні будинки та господарські будівлі, які побудовані у період до 05 серпня 1992 року.

Чи потрібно вводити в експлуатацію будинки збудовані до 1992 року?

Згідно абзацу 3 п. 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі – «Порядок»), документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.

Проте вказане положення з’явилося лише 25.05.2021 року, а до цього виникали спори, які навіть доходили до розгляду Верховним Судом.

ℹ️  Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй Постанові від 15.01.2021 року по справі №1540/3952/18 прийшов до наступних висновків:

Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №623/214/17.

Вперше на законодавчому рівні встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об’єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення».

А до 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об’єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об’єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Процедура оформлення права власності на будинок збудований до 1992 року

Реєстрація (оформлення) права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них (надалі – «Об’єкти»),  що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі — «Закон») та  зазначеним вище Порядком.

Так, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються:

  • технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна;
  • документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси.

📌 Документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об’єкту адреси, не вимагається у разі державної реєстрації права власності на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник у поданій заяві обов’язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об’єкт, для подальшого відображення його адреси. Дія цього абзацу не застосовується, якщо у відомостях про місце розташування земельної ділянки відсутні всі необхідні реквізити адреси, передбачені частиною четвертою статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Якщо адреса була присвоєна до запровадження ЄДЕССБ, то документ про присвоєння адреси отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не шляхом подачі його заявником.

📌 Державна реєстрація права власності на відповідні Об’єкти проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію та про присвоєння такому об’єкту адреси, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Отже, технічний паспорт в паперовому вигляді заявником може не подаватися, оскільки дані беруться з ЄДЕССБ.

📌 Для державної реєстрації прав на об’єкти, побудовані до 05.08.1992 року, державний реєстратор робить запит до БТІ щодо відсутності зареєстрованих прав на такі об’єкти до 2013 року.

Як правило, при наявності документу на землю, в якому зазначено кадастровий номер земельної ділянки, для реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, потрібно подати:

▪️ оригінал технічного паспорта (розробленого БТІ або іншим суб’єктом, в складі якого працює виконавець технівнентаризації) на такий Об’єкт,

▪️ оригінал документу на земельну ділянку (при цьому, дата видачі такого документу та/або дата реєстрації права власності, може бути після 05.08.1992 року). А у випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав, зазначений документ можна не подавати;

▪️ документ про присвоєння адреси (у випадках, коли інформація про місцезнаходження (адресу) земельної ділянки відсутня в Державному земельному кадастрі та/або Державному реєстрі речових прав).

Документи подаються суб’єкту державної реєстрації прав (виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації) або державному реєстратору прав на нерухоме майно (наприклад, нотаріусу).

Для державної реєстрації права власності необхідно подати зазначені вище документ, а також пред’явити оригінал паспорту та індивідуальний податковий номер, а також надати документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

За результатом розгляду заяви про державну реєстрацію права власності державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Особливості оформлення в населених пунктах, де здійснювалося ведення погосподарського обліку

Згідно п. 80 Порядку, державна реєстрація права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, може проводитися на підставі документів, передбачених статтею 31 Закону, а саме:

  • виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений – сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;
  • документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об’єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об’єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об’єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

📌 Для проведення державної реєстрації прав власності на Об’єкти, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об’єктів нерухомості є необов’язковим.

Щодо року побудови (та матеріалів будівництва)

Рік побудови визначається на підставі даних технічного паспортаІнформація про рік спорудження (побудови) зазначається за словами замовника технічної інвентаризації, і не потребує надання будь-яких підтверджуючих документів (у разі відсутності у замовника відповідної документації матеріали конструктивних елементів та рік спорудження будинків, допоміжних (господарських) будівель і споруд зазначає замовник, що відображається в абрисі (ескізі) та засвідчується його підписом).

ℹ️  Позиція ВС КАС щодо року побудови та матеріалів будівництва: орган ДАБК зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано належної уваги матеріалами фотофіксації на яких зафіксовано збудовану будівлю з піноблоків. Піноблок — легкий пористий бетон, що отримується в результаті тверднення розчину, що складається з цементу, піску, води і піни. В індивідуальному житловому будівництві пінобетон почав використовуватися тільки з 90-х років. Представник органу ДАБК, стверджував, що таким чином, споруда не могла бути збудованою 1985 році як про те зазначає власник майна, оскільки таких технологій на той момент не було.

Вказані доводи про те, що споруда не могла бути збудованою у 1985 році тому, що при будівництві використано пенобетон, судами попередніх інстанцій правильно не взято до уваги, з огляду на те, що вони не підтверджені доказами. При цьому наявність фотографій будинку, на які посилається відповідач, не можуть підтверджувати рік зведення будинку, а тільки фіксують його зовнішній вигляд. Факт того, що житловий будинок збудовано до 5 серпня 1992 року суди встановили на підставі чинного технічного паспорту і відповідач не надав доказів, що могли спростувати вказаний факт.

Обговорити чинні норми та порадитися щодо конкретних ситуацій по введенню будинку в експлуатацію можна в групі Містобудування в Україні.

Юрій Брикайло,

DREAMDIM & URBANDATA

Ⓒ 2023