Articles & Analysis

Зараз у містобудівному законодавстві України існують деякі питання щодо неврегульованості та дублювання дозвільних процедур, здійснення яких має обов’язковий характер під час виконання будівельних робіт на землях водного фонду в частині здійснення днопоглиблювальних робіт, а також колізій у законодавстві України щодо правового регулювання питань, пов’язаних із використанням земель водного фонду, що у свою чергу створює деякі суперечні ситуації під час оформлення Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (ДП «АМПУ») дозвільної документації на виконання будівельних робіт з днопоглиблення.

Проектом постанови пропонується віднести роботи, пов’язані із будівництвом, реконструкцією, технічним переоснащенням та капітальним ремонтом гідротехнічних споруд, а саме: акваторій морських портів (портових акваторій), внутрішніх підхідних каналів, судноплавних каналів, операційних акваторій причалів, якірних стоянок, а також інших підводних гідротехнічних споруд штучного та природного походження, в тому числі розташованих в межах акваторій морських портів і призначених для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден, до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

📌 Так, пропонується доповнити Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, пунктом 18-1 такого змісту:

📌 Об’єкти електроенергетики, зокрема, які виробляють електричну енергію з енергії вітру за своєю природою не відносяться до будинків чи споруд, як таких. Це конструкції, що складаються із збірних елементів, якість яких підтверджена та сертифікована виробником. З огляду на це, з метою забезпечення більш прозорого та зрозумілого для інвестора механізму розподілу об’єктів за класами наслідків (відповідальності), потребує уточнення порядок визначення оцінки рівня матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов’язаних із припиненням експлуатації або втратою цілісності об’єктів, які є сукупністю збірних елементів та спорудження яких здійснюється без залучення державних капіталовкладень.

Зокрема, тепер у випадку втрати або псування документів на земельну ділянку (наприклад, свідоцтва про право власності або державного акту) нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

📌 Окрім того, внесено зміни щодо перевірки наявності/відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб: “При посвідченні правочину щодо відчуження нерухомого майна відчужувач цього майна подає заяву про наявність/відсутність прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування цим майном. З метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваним нерухомим майном нотаріус має право додатково витребовувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення такого правочину”.

📌 Зміни щодо ідентифікації особи: “Особа віком до 14 років встановлюється за свідоцтвом про народження за умови підтвердження батьками (одним із батьків) того, що ця особа є їх дитиною”.

📌 Договори про відчуження або заставу рухомого майна посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності податкової застави за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, про що виготовляються відповідні витяги.