Author: Юрій Брикайло

17 жовтня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX від 20.09.2019 року, яким, зокрема, скасовано пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Вказаним Законом з 01.01.2020 року було виключено, зокрема, ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

⭕️ Разом із цим, Закон №132-IX від 20.09.2019 року містить Прикінцеві та перехідні положення в яких зафіксовано, зокрема, наступне:

• Договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
• Замовник будівництва зобов’язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об’єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об’єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об’єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об’єкта будівництва.

⭕️ А з 01 січня 2021 року Законом №132-IX від 20.09.2019 року повністю скасовано пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту!

✔️ Таким чином, якщо будівництво об’єкту розпочато (або буде розпочато) після 01.01.2021 року, то замовник такого будівництва до сплати пайової участі не залучається (незалежно від того, який об’єкт будується)!

✔️ Питання сплати пайової участі у випадках, коли замовниками було укладено відповідні договори до 01.01.2020 року, також врегульовано Законом №132-IX: такі договори залишаються чинними і замовники, відповідно, зобов’язані сплатити пайову участь.

🔎 Несплата пайової участі та загальна позовна давність — нова позиція ВС

Будівництво розпочате в 2020 році та пайова участь

❓ Проте найбільше виникає питань щодо ситуацій, коли будівництво було розпочато в 2020 році, і замовники:

• звернулися за розрахунком, як того вимагає Закон №132-IX, та отримали його;
• не звернулися за вказаним розрахунком, проте розпочали будівельні роботи в період з 01.01.2020 до 01.01.2021 року.

Тут додатково варто зазначити, що в 2020 році від сплати пайової участі було повністю звільнено, зокрема, замовників промислових об’єктів, а також ще низки об’єктів, перелічених у підпункті 2 пункту 2 розділу II Закону №132-IX.

❗️ Оновлення від 12.02.2021 року: Мінрегіон дав роз’яснення щодо сплати пайової участі в 2021 році та, зокрема, зазначив, що сплата пайової участі по об’єктах будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки та які підлягають прийняттю в експлуатацію після 01.01.2021 року, а договори про сплату пайової участі між забудовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2021 року не були укладені, не здійснюється❗️

🎯 Дозвільні документи на будівництво vs початок виконання будівельних робіт

Спершу потрібно розібратися чи є тотожними поняття отримання (реєстрації) дозвільного документу та власне початок будівельних робіт.

Ці два поняття не є тотожними: документи дозвільного характеру могли бути подані, отримані чи зареєстровані і в 2019 році, і в 2020-му, і до цього, проте це не означає, що замовником було розпочато хоч якісь будівельні роботи. Дозвільні документи лише дають право на виконання будівельних робіт.

Дата початку будівельних робіт зазначається (фіксується), зокрема, у загальному журналі робіт (ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва), і вона не має збігатися з датою документу або днем, коли виникло право на виконання таких робіт.

Таким чином, сама лише наявність дозвільних документів на будівництво не є підставою для звернення про визначення розміру пайової участі.

🎯 Підготовчі vs будівельні роботи

Так само не є тотожними і поняття виконання підготовчих та будівельних робіт. Отже, якщо до 01.01.2021 року (а для деяких об’єктів і до 01.01.2020 року) виконувалися лише підготовчі роботи, а не будівельні, то замовник не зобов’язаний сплачувати пайову участь.

✔️ Тепер повернемося до питання про початок будівельних робіт в 2020 році та звернення за розрахунком і його отримання: обов’язок звернутися за розрахунком, згідно із Законом виникає «після початку будівництва об’єкта». Якщо замовник розпочав будівництво об’єкту (який не звільняється від сплати пайової участі) в період з 01.01.2020 до 01.01.2021 року, то він був зобов’язаний звернутися із заявою для визначення розміру пайової участі протягом 10 днів від початку робіт, а відповідний орган мав протягом 15 днів видати відповідний розрахунок. Отже, після отримання розрахунку замовник зобов’язаний буде сплатити пайову участь.

Поруч із цим, чинна (навіть на сьогодні) форма декларації про готовність до експлуатації об’єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1), містить пункт наступного змісту: «кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до договору, укладеного …». Також порядки розрахунку та сплати пайової участі в населених пунктах врегульовано рішеннями ОМС, які передбачали укладення відповідного договору (додатком до якого був розрахунок пайової участі). Тобто підставою для сплати був не розрахунок, а саме договір, підписаний сторонами. Нажаль, деякі Перехідні та прикінцеві положення Закону №132-IX, а саме положення щодо сплати пайової участі в 2020 році на підставі розрахунків, а не договорів, були внесені в Закон в останній момент (перед голосуванням), і мабуть тому слово договір «загубилося»…

На мою думку, навряд ці нестиковки в положеннях Закону №132-IX стануть підставою для оскарження в судовому порядку отриманих розрахунків та/або договорів, які укладено в період з 01.01.2020 по 01.01.2021 року, проте почекаємо судову практику. В будь-якому випадку позови точно будуть, бо законодавчо було створено прогалини в регулюванні питання сплати пайової участі в 2020 році.

Щодо ситуацій, коли будівельні роботи було розпочато після 01.01.2020 року (і до 01.01.2021), але замовник не звернувся за розрахунком, то, на мою думку, в органів місцевого самоврядування буде можливість в судовому порядку зобов’язати замовників будівництва сплатити пайову участь. Хоча і тут є нюанси з тим, що з 01.01.2020 року, формально, відсутній обов’язок укладати договори про сплату пайової участі, а необхідно лише звернутися за розрахунком. Передбачаю, що подібних судових процесів може бути немало, і, швидше за все, крапку тут поставить Верховний Суд.

Об’єкти від 300 до 500 кв.м збудовані на підставі будпаспорту та пайова участь

«Цікава» ситуація виникає з таким об’єктами (садибними, садовими, дачиним будинками площею від 300 до 500 кв.м), оскільки після 01.01.2019 року такі будинки приймаються в експлуатацію на підставі Декларації про готовність до експлуатації об’єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, форма якої взагалі не містить положень щодо сплати пайової участі, а також не містить граф щодо дати початку виконання будівельних робіт. Також будівництво на підставі будпаспорта не потребує розроблення проектної документації і залучення підрядника, а тому журналу загальних робіт там також не ведеться. На моїй практиці, жодних проблем з введенням в експлуатації будинку площею більше 300 кв.м за відсутності документу про сплату пайової участі не виникло.

🏠  Містобудування в Україні

Юрій Брикайло, DREAMDIM & URBANDATA

Ⓒ 2021

Сьогодні (26.01.2021 року) у першому читанні прийнято проект Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за перешкоджання у проведенні перевірок з питань техногенної та пожежної безпеки (реєстраційний №3931).

В Пояснювальній записці зазначено, що відповідно до статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб’єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов’язаний допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом. Однак практика свідчить про нехтування власниками та керівниками підприємств, установ, організацій та іншими юридичними особами цією вимогою.

Так, лише у 2019 році не можливо було здійснити заходи державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки у 2020 випадках, у тому числі в разі недопущення до проведення перевірок. За результатами неможливості проведення заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки 17 серпня 2019 року сталася пожежа в будівлі готелю «Токіо Стар» (м. Одеса), що призвела до трагічних наслідків.

⭕ Проектом Закону пропонується запровадити адміністративну відповідальність за перешкоджання діяльності уповноваженим посадовим особам центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, у тому числі пов’язаної з проведенням перевірок.

🎯 Доповнити КУпАП новою статтею 185¹⁴: «Створення перешкод для діяльності уповноважених посадових осіб центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, у тому числі пов’язаної з проведенням перевірок». Штраф від від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян!

🎯 Надати можливість суддям районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судів розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185¹⁴ Кодексу, шляхом внесення змін до статті 221 Кодексу.

🎯 Надати право поліцейським та посадовим особам органу державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки складати протоколи про адміністративне правопорушення (далі – протокол), передбачене статтею 185¹⁴ Кодексу, шляхом внесення змін до частини першої статті 255 Кодексу. У зв’язку з тим, що правопорушники можуть не надавати можливість оформити протокол за статтею 185¹⁴ Кодексу, пропонується надати можливість поліцейським проводити адміністративне затримання ❗ до встановлення особи правопорушника в разі перешкоджання ним діяльності уповноваженим посадовим особам центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, у тому числі пов’язаної з проведенням перевірок шляхом внесення змін до статті 262 Кодексу.

🏠  Містобудування в Україні

Юрій Брикайло, DREAMDIM & URBANDATA

Ⓒ 2021

21 січня 2021 року в Верховній Раді України було за зарестровано проект Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запровадження відповідальності за виведення конденсату від розміщених на фасадах будинків (будівель, споруд) приладів охолодження (кондиціонерів) у не пристосовані для цього місця (законопроект №4619 від 21.01.2021 року).

На даний час набуло значного поширення розміщення громадянами, а також юридичними особами кондиціонерів на фасадах будинків, в тму числі багатоповерхівок. При цьому дуже часто власники цих приладів розміщують їх таким чином, що конденсат з них попадає на тротуари, на голови перехожих, на дахи чи фасади поруч розташованих будівель, на балкони тощо. Крім того, в конденсаті, який виводиться, не виключається наявність забруднюючих речовин, сказано в пояснювальні записці.

Описані вище дії власників кондиціонерів часто стають об’єктом скарг з боку осіб, чиї права та інтереси порушуються. В багатьох випадках справи доходять до судового розгляду в прагненні позивачів усунути дію шкідливих факторів, спричинених виведенням конденсату від розміщених на фасадах будинків (будівель, споруд) приладів охолодження (кондиціонерів) у не пристосовані для цього місця, а також відшкодувати завдану шкоду.

📌 Кондиціонери на історичних будівлях: чи потрібен дозвіл? (ВС КАС)

На рівні законів України жодні вимоги (обмеження) відносно виведення конденсату від розміщених на фасадах будинків (будівель, споруд) приладів охолодження (кондиціонерів) на даний час не встановлені. Відповідальність за порушення в цій сфері також не передбачена.

📐 Одночасно є вимоги ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» з цього приводу:

• п. 7.12.44 Не допускається виводити конденсат від приладів охолодження на фасад будівлі.
• п. 7.12.45 Слід застосовувати систему загального збору та відведення конденсату в зливову каналізацію від приладів охолодження. Допускається виводити конденсат в побутову каналізацію з розривом струмини через гідрозатвор. Напірний конденсатопровід від убудованого в прилад охолодження насоса слід підводити до каналізації індивідуально. Допускається такі конденсатопроводи об’єднувати або приєднувати до системи загального збору конденсату з розривом струмини.

Також існують норми Цивільного кодексу України щодо обов’язків власників (власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі).

Штрафи та повноваження ДАБІ і органів поліції

❗ Пропонується внести наступні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення:

1) Кодекс доповнюється новою статтею 96^–3 , відповідно до якої:

✔ запроваджується відповідальність за «виведення конденсату від розміщених на фасадах будинків (будівель, споруд) приладів охолодження (кондиціонерів) у місця, які не є спеціально пристосованими для цього місцями». Санкція за це правопорушення передбачається у вигляді штрафу, який накладатиметься на громадян – власників приладів охолодження (кондиціонерів) або на посадових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, які є власниками приладів охолодження (кондиціонерів), у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (прим. 1700 грн.);

✔ повторне протягом року вчинення такого ж порушення матиме наслідком накладення штрафу у розмірі вже двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (прим. 3400 грн.);

🔎 у «примітці» до статті 96^-3 розкривається, які місця вважаються спеціально пристосованими місцями для виведення конденсату від приладів охолодження (кондиціонерів), розміщених на фасадах будинків (будівель, споруд). Це: 1) зливова каналізація; 2) побутова каналізація (в разі виведення конденсату з розривом струмини через гідрозатвор); 3) резервуари, обладнані та розміщені таким чином, щоб збирати конденсат та не допускати його витоку або поширення іншим чином. Таким чином власникам приладів охолодження (кондиціонерів) надається широкий вибір способу забезпечення належного виведення і збору конденсату, враховуючи при цьому суспільні інтереси.

2) В статтю 222 «Органи Національної поліції» до переліку справ про адміністративні правопорушення, передбачених КУпАП, які розглядаються органами Національної поліції, додається запроваджена стаття 96^-3;

3) В статтю 244^-6 «Органи державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» до переліку справ про адміністративні правопорушення, передбачених КУпАП, які розглядаються органами державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, додається запроваджена стаття 96^-3 . Також вносяться зміни, які передбачають, що справи про адміністративні правопорушення, вказані в диспозиції статті 96^-3, від імені органу державного архітектурно-будівельного нагляду мають право розглядати головні інспектори будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

🎯 Набрання чинності Законом передбачається з 01 червня 2021 року, з метою надання достатнього часу власникам приладів охолодження (кондиціонерів) для підготовки та облаштування спеціально пристосованих місць для виведення конденсату.

Насправді, проблема з хаотичним встановленням зовнішніх блоків кондиціонерів на будівлях та спорудах, і, відповідно, з відведенням конденсату, дуже велика, але довгий час це питання ніяк не вирішується. І, на мою думку, вказаний законопроект є спробою почати вирішувати вказані проблеми.

🏠  Містобудування в Україні

Юрій Брикайло, DREAMDIM & URBANDATA

Ⓒ 2021