Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 01 травня 2025 року по справі №380/5886/22 щодо визнання протиправним і скасування рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об’єкта будівництва, прийшов до наступних висновків:
…
Вищенаведені обставини засвідчують, що чинні станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин план зонування та детальний план населеного пункту не відповідали положенням Генерального плану міста Львова від 2010 року та йому суперечили, а після встановлення у 2019 році у проєкті землеустрою цільового призначення запланованої до забудови земельної ділянки жодних змін у містобудівну документацію на місцевому рівні не вносилось.
Ці ж обставини підтверджують, що станом на момент затвердження землевпорядної документації щодо охопленої спірними МУО земельної ділянки та встановлення її цільового призначення (11 березня 2019 року) чинним був Генеральний план міста Львова, який відносив заплановану до забудови третьою особою земельну ділянку до території малоповерхової житлової забудови (2-4 поверхи), садибної житлової забудови (1-3 поверхи) та санітарно – захисних зелених насаджень, і який у подальшому та станом на дату надання ТОВ НВКП «Термінал-ЛТД» оспорених у цій справі МУО (10 вересня 2021 року) жодних змін не зазнавав.
За наведеного, Верховний Суд визнає помилковою позицію судів попередніх інстанцій про пріоритетність врахування у спірних правовідносинах саме цільового призначення земельної ділянки, яке не обмежувало поверховість об`єкта будівництва, а не положень Генерального плану міста Львова.
У світлі таких обставин колегія суддів звертає увагу й на норми статті 20 Земельного кодексу України які встановлюють, що:
категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні, крім випадків, визначених частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України (таких випадків у спірних правовідносинах не настало);
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 640/11650/20, на яку міститься покликання у касаційній скарзі, сформовано правову позицію про те, що режим забудови територій визначається в Генеральних планах населених пунктів, зокрема, у планах зонування та детальних планах територій, які є основними видами містобудівної документації на місцевому рівні. На підставі вказаних містобудівних документів визначається цільове призначення земельної ділянки в межах якого може здійснюватися забудова земельної ділянки.
Отже цільове призначення земельної ділянки площею 0,2893 га (кадастровий номер 4610136800:01:009:0058) повинно було відповідати чинному на момент його встановлення Генеральному плану міста Львова, змін до якого у подальшому не вносилось.
Враховуючи відсутність змін у правовому регулюванні спірних відносин, забудова такої ділянки повинена була узгоджуватись саме з генеральним планом населеного пункту як основною містобудівною документацією на місцевому рівні, оскільки наявні станом на дату надання оскаржених МУО план зонування та детальний план території йому суперечили.
При цьому, якщо виходити з вищевказаних вимог Генерального плану міста Львова у співвідношенні з визначеним у землевпорядній документації цільовим призначенням земельної ділянки, щодо якої у спірних відносинах надані МУО, то на такій ділянці можливе будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку і супутніх будівель, висотність яких не перевищує чотирьох поверхів, а не будівництво об’єктів, висотою від п’яти до восьми поверхів, намір зведення яких на вказаній земельній ділянці у спірних відносинах заявлений ТОВ НВКП «Термінал-ЛТД».
З огляду на установлені судовим розглядом цієї справи обставини, визначену нормами матеріального праву регламентацію спірних правовідносин та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, колегія суддів констатує, що заявлений ТОВ НВКП «Термінал-ЛТД» намір забудови вищевказаної земельної ділянки не відповідав вимогам містобудівної документації на місцевому рівні – генеральному плану населеного пункту, у зв’язку з чим виконавчий комітет Львівської міської ради не мав юридичних та фактичних підстав для надання вказаному Товариству містобудівних умов та обмежень для проєктування саме того будівництва, яке запланував замовник.
Надання третій особі вихідних даних для проєктування запланованого замовником будівництва у вигляді оскаржених у цій справі містобудівних умов та обмежень, які не відповідали Генеральному плану міста Львова, призвело до порушення прав позивача у сфері містобудування, а отже зумовлює наявність достатніх та самостійних підстав для задоволення поданого у цій справі позову.
Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 640/9995/20, на яку покликається скаржник в обґрунтуванні підстав касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень, відповідно до якої здійснення забудови, наміри якої суперечать вимогам містобудівної документації (Генерального плану населеного пункту, Детального плану території), нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту, а отже, порушує суспільні інтереси, які виражаються у забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини; містобудівні умови та обмеження, які не відповідають Генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні не можуть вважатися такими, що враховують громадські та приватні інтереси при плануванні та забудові територій,
Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформульований, зокрема, й у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 826/15338/18 та від 04 вересня 2019 року у справі № 826/13852/17.
Обговорити судову практику у сфері містобудування можна в групі Містобудування в Україні.
Юрій Брикайло, адвокат
Ⓒ 2025