Категорія: Статьи

Міністерство розвитку громад та територій України розробило проект ПКМУ “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні”, яким попронується внести наступні зміни до низки нормативно-правових актів, а саме:

⭕️ Відетрмінувати набрання чинності окремими положеннями, що стосуються функціонування сервісів геопорталу Містобудівного кадастру (на 10 місяців від встановленого чинною редакцією строку).

⭕️ Заборонити завантаження інформації з обмеженим доступом до Реєстру містобудівної документації Містобудівного кадастру на державному рівні, з огляду на безпекові обставини під час дії воєнного стану (у разі коли містобудівна документація містить інформацію, яка відповідно до закону належить до інформації з обмеженим доступом, зазначені матеріали створюються у формі окремого електронного документа та не вносяться (не завантажуються) до Реєстру містобудівної документації).

⭕️ Змінити “Класифікатор об’єктів містобудування” на “Класифікатор об’єктів містобудування, будівництва та благоустрою”.

⭕️ Виключити з Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації: абзац третій пункту 28 (у разі коли відповідно до розділу V “Прикінцеві положення” Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” детальним планом території передбачається визначення функціонального призначення території та на цій території було визначено функціональне призначення території містобудівною документацією, зміна функціонального призначення території допускається лише за умови дотримання положень додатків 58-60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 89, ст. 3598), в частині незмінності підгрупи функціонального призначення території) та абзац сімнадцятий підпункту 5 пункту 67 (у разі коли відповідно до розділу V положень Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” детальним планом території передбачається визначення функціонального призначення території та на цій території було визначено функціональне призначення території чинною містобудівною документацією, зміна функціонального призначення території допускається лише за умови дотримання положень додатків 58-60 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, в частині незмінності підгрупи функціонального призначення території).

📌 Більше новин у сфері містобудування та земельного права у групі Містобудування в Україні та в Телеграм-каналі.

Зазначені зміни (виключення двох положень з Порядку) обгрунтовані тим, що постановою КМУ від 31 грудня 2024 р. №1557 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні» пункт 28 та підпункт 5 пункту 67 Порядку було доповнено положеннями, якими визначається, що у разі коли відповідно до розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальним планом території передбачається визначення функціонального призначення території та на цій території було визначено функціональне призначення території містобудівною документацією, зміна функціонального призначення території допускається лише за умови дотримання положень додатків 58-60 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р.
№ 1051, в частині незмінності підгрупи функціонального призначення території.

Водночас, враховуючи, що постанова №1557 набрала чинності 11 січня 2025 р., а положення пункту 6³ розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якими встановлювалось, що функціональне призначення території в окремих випадках може визначатися детальним планом території, діяли до 01 січня 2025 року, вищезазначені положення Порядку доцільно виключити.

Юрій Брикайло, адвокат

DREAMDIM & URBANDATA

Ⓒ 2025

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 23 квітня 2025 року по справі №357/3145/20 щодо виділення в натурі частки будинку і встановлення порядку користування земельною ділянкою, вирішив відступити від правивх висновків, викладених у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №344/8200/14-ц (щодо застосування у подібних правовідносинах приписів статей 364 і 367 ЦК України, а саме висновків про те, що оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власнику (власникам), частки яких залишаються, мають бути виділені окремі приміщення, які повинні бути ізольованими від приміщень іншого (інших) співвласника (співвласників), мати окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України).

Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути: вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 5 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43, 44) і № 818/1688/16 (пункти 44, 45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44, 45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 9 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58, 59), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (пункт 29), від 8 червня 2021 року у справах № 346/1305/19 (пункт 32) та № 487/8206/18 (пункт 95), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 34), від 2 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 49)].

⭕️ Велика Палата Верховного Суду у розділі 6 цієї постанови прийшла до висновку, що поділ майна та виділ частки зі спільної власності мають різну процедуру та наслідки для колишніх співвласників цього майна, зокрема й щодо підстав припинення права спільної власності, а також щодо випадків виділення колишнім співвласникам окремих приміщень.

📌  Демонтаж чи знесення? Яке рішення може приймати міська або сільська рада, а яке – суд?

⭕️ Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає доводи колегії суддів Касаційного цивільного суду достатньо обґрунтованими та такими, що дозволяють конкретизувати висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №344/8200/14-ц, з урахуванням правового висновку, викладеного в розділі 6 цієї постанови, який полягає у тому, що:

• у результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному зі співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень – також з урахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК України, частини першої статті 50 Житлового кодексу України;
• поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається;
• за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві;
• за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому за бажанням можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку;
• винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється.

Окрім цього, у постанові Суд нагадав, що вирішуючи питання поділу спільного майна або виділення частки з нього, суди повинні пам’ятати, що визначальним для цього є не усталений співвласниками порядок користування будинком, а розмір їх часток та технічна можливість поділу будинку відповідно до цих часток.

Крім того, слід памєятати, що згідно з частинами четвертою та пятою статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Отже, добудови, прибудови або будь-які поліпшення житлового будинку, які зробив один із його співвласників без згоди іншого (інших), не можуть впливати на розмір часток співвласників при поділі цього будинку, а відтак і їх вартість, проте, якщо це технічно можливо, залишаються у володінні того, хто їх збудував.

Знайти більше судової практики у сфері містобудування та земельного права можна у групі Містобудування в Україні та в моєму Телеграм-каналі.

Юрій Брикайло, адвокат

DREAMDIM & URBANDATA

Ⓒ 2025

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй Постанові від 13 травня 2025 року по справі справа №420/21467/23 щодо припинення права на виконання будівельних робіт та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об’єкта, після того, як особою було зареєстровано право власності на об’єкт, залишив незмінною правову позицію та висновки, а саме:

… право на виконання будівельних робіт, яке в судовому порядку просить припинити Управління, вже реалізовано та припинено у зв’язку із завершенням будівництва та введення об’єкта в експлуатацію. При цьому декларація про готовність об’єкта до експлуатації також вичерпала свою дію, позаяк на її підставі було зареєстровано право власності на об’єкт будівництва.

Задоволення ж цього позову не призведе до жодних юридичних наслідків й не змінить стану спірних правовідносин, не забезпечить у такому випадку належний судовий захист і не сприятиме виконанню завдань адміністративного судочинства.

…

Колегія суддів також підкреслює, що після реєстрації права власності на об’єкт будівництва, у разі виявлення визначених законом ознак, які дають підстави вважати об’єкт самочинним будівництвом, орган державного архітектурно – будівельного контролю зобов’язаний вчинити дії, спрямовані на усунення відповідних порушень у сфері містобудівної діяльності та наслідків самочинного будівництва аж до звернення з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (об`єктів) у порядку, встановленому законом.

📌  Демонтаж чи знесення? Яке рішення може приймати міська або сільська рада, а яке – суд?

Вчинення саме таких дій у разі виявлення ознак самочинного будівництва об’єкта, будівельні роботи на якому вже завершено і стосовно якого зареєстровано декларацію про його готовність до експлуатації, зареєстровано право власності на нього, і буде належним виконанням органом державного архітектурно – будівельного контролю своїх повноважень, ефективним способом судового захисту.

Як бачимо, Верховний Суд вже багато років притримується цієї позиції – Скасування декларації про готовність до експлуатації після реєстрації права власності не несе будь-яких наслідків!

Юрій Брикайло, адвокат

Містобудування в Україні

Ⓒ 2025