24 травня 2019 року набрали чинності Авіаційні правила України «Вимоги до експлуатанта аеродрому щодо просторового зонування території навколо аеропорту з умов впливу авіаційного шуму», затверджені Наказом Державної авіаційної служби від 26.03.2019 року №381.
⭕️ Вказані Авіаційні правила встановлюють процедури:
🎯 просторового зонування території навколо аеропорту з урахуванням умов впливу авіаційного шуму,
🎯 побудови карт шуму та умови визначення показників авіаційного шуму в аеропорту та на території поблизу нього під час зльоту, польоту,
🎯 посадки повітряних суден, запуску та випробування авіаційних двигунів.
⭕️ Експлуатант аеродрому зобов'язаний оприлюднити карти шуму на веб-сайті аеропорту (аеродрому) у відповідній якості.
Карта шуму є топографічною картою розміщення аеропорту з нанесеними на неї злітно-посадковими смугами, контурами шуму для еквівалентних та максимальних рівнів шуму і визначеними в межах цих контурів зон обмеження житлово-цивільного, культурно-побутового та промислового будівництва.
Розміри карти шуму (у масштабі 1:25000) мають давати змогу відображати контури авіаційного шуму для найменшого значення нормативного рівня авіаційного шуму у повному обсязі без обмеження значень його поточних координат.
Пояснювальна записка до карти шуму містить такі розділи:
опис аеропорту: особливості аеродрому та розміщення серед населених пунктів, топографічні особливості; наявність місць випробування двигунів та їх розміщення щодо злітно-посадкової смуги аеродрому;
метеорологічні особливості для тримісячного строку найбільш інтенсивної експлуатації аеродрому;
опис парку повітряних суден, що експлуатуються на аеродромі;
опис маршрутів польоту в районі аеродрому;
дані для обчислення рівнів шуму для поточних умов експлуатації аеродрому та для перспективних умов експлуатації, а саме: розподіл інтенсивності польотів парку повітряних суден на маршрутах польоту та у часі протягом доби; опис системи координат та розрахункової сітки, у вузлах якої виконується обчислення рівнів шуму;
опис акустичних вимірів у контрольних точках;
графічний матеріал з побудованими картами шуму;
опис зон придатності до забудови з урахуванням населених пунктів, які потрапляють до цих зон;
висновки та рекомендації щодо необхідності впровадження заходів збалансованого підходу до управління шумом.
⭕️ Також вказані Авіаційні правила містять розділи щодо упровадження заходів зниження впливу авіаційного шуму та щодоконтролю та моніторингу заходів зниження впливу авіаційного шуму.
🎯 підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.
🎯непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.
⭕️ Також, в Постанові роз’яснено чим відрізняються позовні вимоги про встановлення та про відновлення меж земельної ділянки.
Встановлення vs відновлення меж ділянки
Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.
Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).
Відповідно до положень статті 55 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.
За 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 376 виконавець — юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.
Тобто встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення.
📌 Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (пункт 4.1 Інструкції № 376).
Пунктами 4.2, 4.3 Інструкції № 376 встановлено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Постанова від 28.03.2018 року по справі №681/1039/15-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28.03.2018 року прийняв Постанову по справі №681/1039/15-ц, у якій, зокрема, прийшов до наступних висновків щодо наслідків непідписання акту погодження меж земельної ділянки:
Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа — акта погодження меж — слід вважати, що погодження меж не відбулося.
Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки — правового значення вони не мають.
У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.
Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.
Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачі.
Не надання згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.
22 травня 2019 року було запущено систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта» (Trembita).
Трембіта — це сучасне організаційно-технічне рішення, яке дозволяє будувати безпечні інформаційні міжвідомчі взаємодії державним органам та органам місцевого самоврядування через інтернет шляхом обміну електронними повідомленнями між їх інформаційними системами.
Система «Трембіта» є одним із ключових елементів інфраструктури надання електронних послуг громадянам та бізнесу, який забезпечує зручний уніфікований доступ до даних державних реєстрів.
⭕️Основна мета запровадження системи Трембіта (Trembita) — забезпечувати обмін даними між електронними державними реєстрами в реальному часі.
🎯Пріоритетними для роботи в цій системі є такі реєстри:
Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань;
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
Державний реєстр актів цивільного стану громадян;
Єдиний реєстр довіреностей;
Державний реєстр обтяжень рухомого майна;
Державний земельний кадастр;
Єдиний державний демографічний реєстр;
Державний реєстр фізичних осіб — платників податків;
Реєстр платників податку на додану вартість;
Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають права на пільги;
Державний електронний інформаційний ресурс Міністерства внутрішніх справ, в якому обробляється інформація з питань втрачених паспортів;
Єдиний державний реєстр Міністерства внутрішніх справ щодо зареєстрованих транспортних засобів та їх власників;
Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування;
Державний реєстр виборців;
Автоматизована інформаційна система Державної казначейської служби України з обліку доходів і витрат бюджетів всіх рівнів;
Єдиний державний реєстр судових рішень;
Реєстр вилучених водійських посвідчень;
Єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих і будівельних робіт та свідчать прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмова у видачі, скасування та анулювання зазначених документів;
Єдиний реєстр об'єктів державної власності;
Реєстр пацієнтів.
За словами чиновників з Держагентства з питань електронного уряду, один з плюсів цієї системи в тому, що вона зберігає відомості про те, хто і коли отримував доступ до даних громадян. Передбачається, що чиновники повинні отримувати такий доступ лише на підставі повноважень, за конкретним запитом. Наприклад, якщо потрібні дані для оформлення субсидій, чиновник має право тільки на певну інформацію про певного громадянина. Тобто робота з реєстрами здійснюється по «точковим запитам», а не через загальний доступ.
Реалізація Порядку сприятиме забезпеченню ефективного використання інформації, що належить державі, різними суб’єктами владних повноважень під час надання адміністративних послуг та здійснення інших повноважень відповідно до покладених на них завдань.
Для організації електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів суб'єкти владних повноважень формують заяви про реєстрацію в Національному реєстрі електронних інформаційних ресурсів із використанням засобів програмного комплексу Національного реєстру.
Згідно Порядку усі пріорітетні державні інформресурси мали до кінця 2018 року пройти реєстрацію у Національному реєстрі.
Постановою удосконалено процедури надання (припинення) безпосереднього доступу посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування та інших визначених законом осіб, адвокатів та нотаріусів до зазначеного Реєстру.
Також Постановою посилено вимоги до захисту інформації, що міститься у Реєстрі, з метою запобіганню несанкціонованому доступу та поширенню такої інформації, шляхом застосовування засобів криптографічного захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
