В обґрунтування необхідності прийняття вказаного Закону, його автори зазначають, що на сьогодні в Україні відсутнє єдине правове поле створення, функціонування та інформаційної взаємодії державних, комунальних та інших реєстрів, кадастрів та інформаційних систем; відсутні єдиний термінологічний апарат, єдині вимоги до створення, обміну, зберігання, виправлення та формату реєстрових даних, а також до їх технічної та семантичної інтероперабільності та неперетинного узгодження об’єктів відповідних реєстрів.
В результаті, держава, територіальні громади, міжнародні інституції та користувачі реєстрової інформації, оплачуючи послуги та вкладаючи величезні кошти у створення та розвиток окремих (іноді, дублюючих один одного) реєстрів, кадастрів та інформаційних систем, не змогли наблизитися до досягнення головної місії публічних інформаційних систем: створення в Україні єдиного транспарентного середовища публічної інформації для максимального спрощення та дебюрократизації процесів публічного управління, захисту прав фізичних та юридичних осіб, задоволення інформаційних потреб громадянського суспільства.
Найбільш яскраво це видно на прикладі прогресивної, але практично непрацюючої норми статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги», згідно з якою «суб’єкт надання адміністративної послуги не може вимагати від суб’єкта звернення документи або інформацію, що перебувають у володінні суб’єкта надання адміністративних послуг або у володінні державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ або організацій, що належать до сфери їх управління», чого на практиці не відбувається в наслідок законодавчої неунормованості відповідних суспільних відносин.
Метою законопроекту «Про публічні електронні реєстри» є утворення єдиної інтероперабельної системи публічних електронних реєстрів, визначення уніфікованої інституціональної структури функціонування публічних електронних реєстрів та єдиних вимог до їх створення, ведення, взаємодії, адміністрування, модернізації, реорганізації та ліквідації, а також до створення реєстрової інформації та її використання у інших інформаційних системах, при здійсненні дозвільної та іншої управлінської діяльності, наданні адміністративних послуг.
Згідно законопроекту систему публічних електронних реєстрів складатимуть:
-
базові державні реєстри (Єдиний державний демографічний реєстр, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, Державний земельний кадастр);
-
інші державні реєстри;
-
комунальні реєстри;
-
визначені законом реєстри саморегулівних організацій;
-
Реєстр реєстрів.
Реєстр публічних електронних реєстрів (далі – Реєстр реєстрів) – державна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для реєстрації та обліку реєстрів, державних та інших обов’язкових для використання класифікаторів, а також інформаційних систем, які забезпечують їх функціонування та використовують інформацію з них.
Об’єктами публічних електронних реєстрів визначені:
-
фізичні особи та їх об’єднання, юридичні особи;
-
землі та земельні ділянки із розташованими на них об’єктами нерухомого майна;
-
окремі спеціальні статуси фізичних осіб та їх об’єднань, юридичних осіб;
-
сертифікати, ліцензії, декларації, повідомлення, дозволи, інші документи дозвільного характеру;
-
природні ресурси;
-
правові режими використання і забудови територій та окремих об’єктів;
-
рухоме майно, яке відповідно до закону є об’єктом державного обліку;
-
майнові та не майнові права, їх обмеження та обтяження;
-
нормативно-правові акти, нормативні акти та документи технічного характеру, судові рішення, виконавчі документи, довіреності;
-
інші, визначені цим Законом та законами, на підставі яких створено відповідні реєстри, об’єкти.
У випадку прийняття цього Закону, він має набрати чинність з 01 січня 2021 року; при цьому процедура об’єднання реєстрів скаладатиметься з двох етапів: до 01 липня 2019 року та до 01 січня 2020 року.
Також, на брифінгу було, презентовано оновлену електронну послугу: