Статті та аналітика

18/03/202318/03/2023

Підписано закон про компенсацію за пошкодження та знищення нерухомості внаслідок війни

17 березня 2023 року Президент підписав Закон Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України. Закон має набрати чинності через два місяці з дня його опублікування.

Законом визначається перелік об’єктів за пошкодження та/або знищення яких передбачені компенсації; визначено, хто може бути отримувачем компенсацій, та встановлено процедури, порядки та види відшкодувань (компенсацій).

▪️ Окрім того, Законом дано визначення деяких термінів, зокрема:

знищені об’єкти нерухомого майна;
пошкоджені об’єкти нерухомого майна;
будинок садибного типу – житловий будинок (у тому числі котедж, зблокований
будинок), розташований на присадибній земельній ділянці, який складається із
житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень (відмінне від визначення, яке дано в ДБН Б.2.2-12:2019).

▪️ Закон передбачає створення відповідних комісій з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна. Вказані комісію можуть створюватися виконавчими органами сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, військовими адміністраціями населеного пункту або військово-цивільними адміністраціями
населеного пункту.

Для отримання компенсації необхідно подати заяву в електронній або паперовій формі та передбачені Законом документи.

Заява подається під час дії воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування на території, на якій розташований (розташовувався) знищений об’єкт нерухомого майна.
Заява про надання компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна подається щодо кожного знищеного об’єкта нерухомого майна окремо.

Строк розгляду заяви про надання компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна Комісією з розгляду питань щодо надання компенсації не повинен перевищувати 30 календарних днів з дня подання заяви (у передбачених Законом випадках вказаний строк можу бути прововжено ще на 30 днів).

Подання заяви про надання компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна здійснюється незалежно від задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) отримувача компенсації або місця розташування знищеного об’єкта нерухомого майна.

▪️ Підставами для відмови у наданні компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна є:

подання заяви про надання компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна особою, яка не може бути отримувачем компенсації відповідно до цього Закону або не має повноважень для подання заяви;
виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна;
подання заяви про надання компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна після спливу строку, визначеного частиною першою статті 4 цього Закону (прим. під час дії воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування).

⭕️ Реєстр пошкодженого та знищеного майна

Також Законом врегульовано функціонування Реєстру пошкодженого та знищеного майна (створення якого було анонсовано у серпні 2022 року).

▪️ Вказаний Реєстр створюється для забезпечення збирання, накопичення, обліку, обробки, зберігання та захисту інформації та документів про:

осіб, майно яких пошкоджено або знищено;
пошкоджене та знищене майно (у тому числі пошкодження, завдані земельним ділянкам, землям, пошкодження та знищення надр, лісових, водних та інших природних ресурсів, а також біологічного різноманіття) незалежно від того, чи передбачається компенсація за пошкодження або знищення такого майна відповідно до цього Закону;
матеріальну шкоду (у тому числі збитки), завдану внаслідок пошкодження та знищення майна (у тому числі обстеження пошкодженого майна, крім обстеження, передбаченого статтею 392 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, оцінку пошкодженого та знищеного майна);
розгляд та прийняття рішення про надання компенсації;
надання компенсації за пошкоджене та знищене майно та фінансування (виділення коштів) відновлення пошкодженого та знищеного майна.

Реєстр пошкодженого та знищеного майна є геоінформаційною системою.

Картографічною осоновою Реєстру пошкодженого та знищеного майна є картографічна основа державного земельного кадастру, відомості містобудуваного кадастру та кадастрів інших природних ресусрів, інші карти (плани), що складаються у формі та масштабі відповідно до норм і правил, технічних регламентів.

Для збирання інформації про пошкоджене або знищене майно можуть використовуватися інформаційні продукти дистанційного зондування Землі, у тому числі космічної зйомки.

▪️ Інформація, внесена до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, є відкритою і загальнодоступною, крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків, паспортних даних, задекларованого/зареєстрованого місця проживання фізичної особи, інших персональних даних та іншої інформації, перелік якої визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку ведення Реєстру пошкодженого та знищеного майна.
Інформація про кількість пошкодженого та знищеного майна у розрізі типу майна, характеру його пошкодження, територій територіальних громад, населених пунктів, інших адміністративно-територіальних одиниць, дати пошкодження/знищення майна підлягає оприлюдненню на офіційному вебсайті держателя Реєстру пошкодженого та знищеного майна.

Публічна інформація з Реєстру пошкодженого та знищеного майна у формі відкритих даних підлягає оприлюдненню відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Обговорити вказаний закон можна в групі Містобудування в Україні.

Юрій Брикайло,

DREAMDIM & URBANDATA

17/03/202317/03/2023

Чи повинен замовник одержувати дозвіл на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на об’єкті?

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 15.03.2023 року по справі №826/9035/17 щодо визнання протиправним та скасування припису Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), прийшов до наступних висновків:

За результатами проведеного державного нагляду (контролю) складено акт № б/н від 25 серпня 2017 року, у якому зафіксовано ряд порушень містобудівних вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а саме (нижче наведено лише частину порушень):

замовником ТОВ «Брітіко» проектна документація не погоджена з центральним органом охорони, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, згідно вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», чим порушено пункт 14 статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пункт 5, 12 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 03 березня 2014 року №340/17/012/009-17;
замовником не отримано дозвіл на виконання земельних робіт від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (Міністерство культури України, чим порушено частину 3 статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пункт 12 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 13 березня 2017 року №340/17/012/009-17);
замовником не розроблено, не погоджено та не затверджено історико-містобудівне обґрунтування центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (Міністерство культури України), чим порушено пункт 8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13 березня 2002 року № 318, пункт 12, містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 13 березня 2017 року № 340/17/012/009-17.

ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оспорюваний припис прийнятий відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства України та є правомірним, а тому скасуванню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність доказів отримання позивачем дозволу на виконання земляних робіт від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (Міністерства культури України) та докази погодження проектної документації з центральним органом охорони, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини згідно вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини».

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

…У приписі йдеться також про порушення статті 35 Закону №1805-III. У частині 1 цієї статті передбачено проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам’ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт – фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.

Дозволи на проведення археологічних розвідок, розкопок надаються за умови дотримання виконавцем робіт вимог охорони культурної спадщини та наявності у нього необхідного кваліфікаційного документа, виданого кваліфікаційною радою.

Порядок надання дозволів установлюється Кабінетом Міністрів України.

У постанові від 27 лютого 2019 року у справа №826/5755/17 Верховний Суд дійшов таких висновків:

«Зазначена норма вимагає отримання дозволу на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам’ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць для фізичних осіб – виконавців відповідних робіт. Вона не покладає обов`язок отримання такого дозволу на юридичних осіб – замовників будівництва або підрядників.

📌 Суд звертає увагу, що у частині 1 ст. 35 вищезгаданого Закону, а також у затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 13.03.2002 N 316 «Порядку видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам’ятки, охоронюваній археологічній території, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України» не визначено поняття «інших земляних робіт».

Однак, враховуючи назву статті, а також предмет регулювання, Суд дійшов висновку, що загальний її контекст свідчить про необхідність отримання дозволу не на будь-які земляні роботи на території пам’ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а на ті, які безпосередньо пов`язані з охороною культурної спадщини.

Натомість, відповідно до ст. 36 зазначеного Закону якщо під час проведення будь-яких земляних робіт виявлено знахідку археологічного або історичного характеру, виконавець робіт зобов’язаний зупинити їх подальше ведення і протягом однієї доби повідомити про це відповідний орган охорони культурної спадщини, на території якого проводяться земляні роботи. Земляні роботи можуть бути відновлені лише згідно з письмовим дозволом відповідного органу охорони культурної спадщини після завершення археологічних досліджень відповідної території.

Отже, обов’язок виконавця земляних робіт (зокрема підрядника на будівництві), незалежно від того де вони ведуться (на території пам’ятки чи ні), незважаючи на попередні дозволи, полягає у негайному зупиненні таких робіт у разі виявлення знахідки археологічного або історичного характеру.

📌 Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що частина 1 статті 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на позивача не поширюється і він не є особою, яка повинна одержувати дозвіл на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на об’єкті ….»

За такого правового регулювання та враховуючи правову позицію Верховного Суду, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо порушення позивачем статті 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

ℹ️ Уточнення вимог до розроблення проектної документації на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт у межах історичного ареалу населених місць

Водночас, беручи до уваги наявність інших порушень, які є підставою для зупинення будівельних робіт, та які не були усунуті позивачем станом на 12 липня 2017 року, відсутні підстави для скасування оскаржуваного припису.

Відповідно до положень статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За наведеного правового регулювання, рішення судів попередніх інстанцій необхідно змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Верховний Суд постановив: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у справі №826/9035/17, змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Обговорити судову практику у сфері містобудування можна в групі Містобудування в Україні.

Юрій Брикайло,

DREAMDIM & URBANDATA

16/03/202316/03/2023

Щодо максимального строку проведення позапланової перевірки органом держархбудконтролю

⭕️ 1. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 13.03.2023 року по справі №520/10561/19 щодо визнання протиправною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, прийшов до наступних висновків:

У пункті 7 Порядку №553 визначено, що строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

📌 Імперативна норма (пункт 7 Порядку № 553) свідчить, що строк проведення перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби строк перевірки може бути продовжений не більше ніж на два робочих дні за рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника. Тобто, максимальний строк перевірки складає 12 робочих днів.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекцією видано наказ від 06 серпня 2019 року №306 про призначення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі перевірки. Згідно з направленнями від 06 серпня 2019 року №659-к та №660-к строк проведення позапланової перевірки був визначений з 07 по 16 серпня 2019 року. Згідно з доповідною запискою працівника Інспекції від 16 серпня 2019 року проведення перевірки не виявилось за можливе.

Згодом без прийняття нового окремого письмового рішення про призначення перевірки, а з посиланням на наказ №306 Інспекцією було оформлення направлення на перевірку №752-к, згідно з яким строк проведення позапланової перевірки був визначений як 21 серпня – 04 вересня 2019 року (10 робочих днів).

У цій справі Інспекція декількома направленнями визначила загальний строк перевірки 20 робочих днів, тоді як норми Порядку №553 дозволяють проводити перевірку в межах 10 днів і продовжувати захід контролю не більш як на два робочих дні.

Отже, продовження проведення перевірки та складання акту перевірки відбувалось поза межами передбаченого десятиденного терміну.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 09 квітня 2021 року у справі №640/4901/20, від 19 серпня 2021 року у справі №640/22646/19.

За змістом частини 1 статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

📌 Рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що недотримання відповідачем порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю нівелює наслідки такого.

ℹ️ У випадку незаконності перевірки, акт індивідуальної дії, прийнятий за її результатами, автоматично підлягає скасуванню

Верховний Суд вважає самостійною і достатньою підставою для висновку про незаконність проведення перевірки та скасування її наслідків факт проведення такої перевірки понад встановлений пунктом 7 Порядку №553 строк.

Згідно з усталеною правовою позицією, неодноразово висловленою як Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, так і у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі №821/1157/16, від 05 лютого 2019 року у справі №2а-10138/12/2670, від 04 лютого 2019 року у справі №807/242/14, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

⭕️ 2. Також, хотілося б згадати ще одну аналогічну Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.03.2023 року по справі №640/21172/18 щодо визнання протиправним та скасування припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт (Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)).

У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що 02 квітня 2018 року Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було видано наказ №174 про проведення позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Скайфорт”. Цього ж дня відповідачем було видано направлення для проведення планового (позапланового) заходу щодо дотримання суб`єктом містобудування – Товариством з обмеженою відповідальністю “Скайфорт” вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Термін дії направлення з 05 квітня 2018 року по 19 квітня 2018 року.

Відповідно строк проведення контролюючого заходу щодо позивача завершився в останній день строку, визначеного у направленні, а саме 19 квітня 2018 року.

Суди вказали, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем до закінчення строку проведення перевірки (до 19 квітня 2018 року включно) ставилося або вирішувалося питання продовження строку її проведення.

Як встановлено судами, начальником інспекційного відділу №3 Лук’яновим А. було складено службову записку про необхідність продовження терміну проведення перевірки з 08 травня 2018 року по 10 травня 2018 року з резолюцією – продовжити на два робочі дні. На підставі вказаної службової записки відповідачем було видано нове направлення на проведення перевірки від 08 травня 2018 року. Акт за результатами проведеної перевірки було складено 10 травня 2018 року.

Слід погодитись із судом апеляційної інстанції про те, що необхідність продовження відповідного строку була виявлена контролюючим органом ще 18 квітня 2018 року та 23 квітня 2018 року, проте, останній звернувся до керівника відповідного органу зі службовою запискою про його продовження лише 08 травня 2018 року.

📌 Отже, продовження проведення перевірки та складання акту перевірки відбувалось поза межами передбаченого десятиденного терміну.

Рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Обговорити судову практику у сфері містобудування можна в групі Містобудування в Україні.

Юрій Брикайло,

DREAMDIM & URBANDATA