Категорія: Статьи

29 березня 2019 року опубліковано новий ДБН В.2.5-20:2018 Газопостачання (на заміну ДБН В.2.5-20-2001); дата набрання чинності вказаним ДБН – 01.07.2019 року.

📎 ДБН В.2.5-20:2018 затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житловокомунального господарства України від 15.11.2018 року №305 та опубліковано в Інформаційному бюлетені Мінрегіону №3/2019.

⭕️ ДБН В.2.5-20:2018 встановлюють вимоги проектування при новому будівництві, реконструкції, капiтальному ремонті та технічному переоснащенні наявних систем газопостачання, що забезпечують споживачів природним газом із надлишковим тиском не більше 1,2 МПа, а також скрапленими вуглеводневими газами (далі – СВГ) із надлишковим тиском не більше 1,6 МПа.

⭕️ Так, згідно нового ДБН:

🎯 В індивідуальних житлових будинках та багатоквартирних житлових будинках поверховістю не більше 3 поверхів допускається встановлення газових теплогенераторів сумарною тепловою потужністю до 30 кВт, що забезпечують потреби опалення та гарячого водопостачання.

🎯 В приміщеннях кухонь, інтегрованих в структуру житлової кімнати, допускається встановлення лише теплогенераторів з закритою камерою згоряння.

🎯 Допускається встановлення газовикористовуючого обладнання поза індивідуальними житловими будинками в приміщеннях будинків допоміжного призначення (флігель, літня кухня), що відповідають вимогам даного розділу.

🎯 Теплова потужність конвекторів, що встановлюються у житлових приміщеннях, не повинна перевищувати 7,5 кВт, при цьому вказані приміщення повинні обладнуватись контролем довибухових концентрацій газу на рівні 20% нижньої концентраційної межі поширення полум’я.

🎯 В одному приміщенні житлових будинків не допускається передбачати встановлення більше ніж двох теплогенераторів.

🎯Заміна існуючих теплогенераторів з відкритою камерою згорання призначених тільки для індивідуального гарячого водопостачання багатоквартирних будинків заввишки до 5 поверхів включно допускається за наявності відокремлених димових каналів для кожного газифікованого приміщення.

🎯 З метою підвищення надійності та безпеки експлуатації газовикористовуючого обладнання в багатоквартирних житлових будинках допускається додаткове виконання наступних вимог:

• встановлення побутових плит, які відповідають ДСТУ EN 30-1-1, теплогенераторів з закритою камерою згорання, з використанням колективних димоходів;
• встановлення квартирних датчиків контролю довибухових концентрацій газу 20 % нижньої концентраційної межі поширення полум’я з клапанами автоматичного відключення подачі газу;
• обмеження перевищення допустимого максимального значення витрати газу на будинок;
• влаштування в квартирах автоматичної спринклерної системи пожежогасіння в приміщеннях з газовикористовуючим обладнанням відповідно до ДСТУ Б EN 12845.

❗️Нажаль вказаний ДБН містить посилання на нечинний ДБН Б.2.2-12:2018 Планування і забудова територій (хоча на момент затвердження ДБН В.2.5-20:2018 Газопостачання (15.11.2018 року) про це було вже відомо). Наразі, замість положень ДБН Б.2.2-12:2018 потрібно застосовувати норми ДБН 360-92.

🏠 Містобудування в Україні

Юрій Брикайло, DREAMDIM

Ⓒ 2019

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові по справі №509/4722/16-а, розглядаючи справу щодо скасування рішення відповідної ради про внесення змін до Генерального плану населеного пункту, на підставі того, що позивачу та третім особам було надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для розміщення індивідуального дачного будівництва саме за рахунок території, якої стосувалися зміни до Генплану, прийшов до наступних висновків:

🎯 надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на раду обов’язку (не є підставою для виникнення зобов’язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність (у розвиток висновку Великої Палати Верховного Суду (постанова від 30.05.2018 року у справі №826/5737/16) про те, що надання дозволу вповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі)

🎯 Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом, зокрема у разі невідповідності місця розташування ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів.

🎯 Законом не заборонено вносити зміни до генерального плану населеного пункту у разі надання дозволу на розробку проектів землеустрою на земельні ділянки, що розташовані у межах території, якої торкаються зміни.

🎯 Рішення про затвердження чи зміну генерального плану не створює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов’язків осіб, які не набули права власності чи користування земельними ділянками.

⭕️ У вказаній вище справі №509/4722/16-а мова йшла як раз про ситуацію, коли на момент затвердження проекту землеустрою орган місцевого самоврядування вніс зміни до Генерального плану населеного пункту, які і стали причиною для відмови у передачі особі у власність земельної ділянки, щодо якої вона розробила проект землеустрою.

Підставою для такої відмови стала невідповідність місця розташування ділянки вимогам вже зміненого генерального плану.

📎 Згідно положень ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями приймати нормативні та інші акти у формі рішень, зокрема і щодо планування території відповідного населеного пункту. А отже, внесення змін до генерального плану є виконанням встановлених законом владних управлінських функцій, спрямованих на забезпечення інтересів громади.

⭕️ Таким чином, можна дійсти висновку, що орган місцевого самоврядування при внесенні змін до діючої містобудівної документації (зокрема, генплану) може не враховувати прав осіб, які не набули права власності чи користування земельними ділянками!

🏠 Містобудування в Україні

Юрій Брикайло, DREAMDIM

Ⓒ 2019

⭕️ Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 25 березня 2019 року у справі №469/580/16-ц, розглядаючи справу щодо витребування земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги (ПЗС) з володіння набувача та повернення її у власність держави, прийшов до наступних висновків:

🎯 Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

🎯 Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку №486.

🎯 Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього кодексу.

📎Викладене вище узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 30 травня 2018 року у справі №469/1393/16-ц.

Позбавлення права приватної власності – витребування земельних ділянок з володіння набувача та повернення їх у власність держави

Також Верховний Суд виходить з того, що до спірних правовідносин про витребування земельних ділянок з володіння набувача та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

⭕️ Верховний Суд України у справі №6-1376ц16 дійшов висновку, що витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідачів відповідає критерію законності, якщо: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України в зв’язку з порушенням органом державної влади низки вимог ВК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

📍 Власник земельної ділянки (у справі №469/580/16-ц) не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об’єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його, відповідача, добросовісність під час набуття ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

⭕️ Висновки судів попередніх інстанцій у справі №469/580/16-ц також узгоджуються з висновками Великої Палати ЄСПЛ у справі «Депаль проти Франції» (заява №34044є/02) від 29 березня 2010 року.

На підставі всієї сукупності зроблених висновків у вказаній вище справі ЄСПЛ вважав (пункт 92), що покладений на заявника тягар у вигляді зносу будинку без відшкодування збитків не був особливим і надмірним. Розрив рівноваги між інтересами суспільства і заявника не мав місця.

🎯 ЄСПЛ встановив, що в питаннях забудови берегів міркування захисту громадських інтересів і охорони навколишнього середовища є підставою для позбавлення права приватної власності. Тобто рішення французької влади, які постановили знести будівлю на березі, спрямоване якраз на захист прав людини, а саме – права людей на вільний доступ до берега і чисте море, які конфліктують з правом власності месьє Депаля (справа «Депаль проти Франції» (заява №34044є/02)).

🎯 В рішенні по справі «Депаль проти Франції» зазначено, що «збереження прибережної зони, а особливо пляжів, «місць, відкритих для всіх», є прикладом місць, які вимагають особливого порядку облаштування. ЄСПЛ вважав у зв’язку з цим, що втручання держави в здійснення заявником своїх прав мало законну мету загального інтересу: заохотити вільний доступ до берегової смуги, необхідність якого встановлена із усією очевидністю».

🎯 ЄСПЛ в рішенні вказував, що «політика облаштування території та охорони навколишнього середовища, де переважаюче значення має загальний інтерес, надає державі ширшу свободу розсуду, ніж це має місце при регулюванні виключно цивільних прав».

🎯 Також ЄСПЛ вважав, що встановлення обов’язку знести будинок за свій рахунок не було «особливим» і «надмірним».

🏠 Містобудування в Україні

Юрій Брикайло, DREAMDIM

Ⓒ 2019