Категорія: Статьи

Розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об’єктів в межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування», метою якого є врегулювання процедури видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об’єктів в межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування.

Нормативне обгрунтування:

Частинами першою – четвертою статті 37 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що будівництво споруд, об’єктів дорожнього сервісу, автозаправних станцій, прокладення інженерних мереж та виконання інших робіт у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюються згідно з дозволом органів державного управління автомобільними дорогами та за попереднім погодженням з відповідними підрозділами Національної поліції в порядку, передбаченому законодавством України.

Органи державного управління автомобільними дорогами видають за погодженням з відповідними підрозділами Національної поліції на платній основі дозволи на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування в межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування об’єктів, зазначених у частині першій цієї статті, в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Органи державного управління автомобільними дорогами у 30-денний строк приймають рішення про видачу дозволу на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування в межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування об’єктів, зазначених у частині першій цієї статті, або про відмову у видачі такого дозволу.

Підставою для відмови у видачі та припинення дії дозволу можуть бути: попереднє визначення даної ділянки дороги для іншого об’єкта або споруди; віднесення ділянки дороги до аварійно-небезпечної або місця чи ділянки концентрації дорожньо-транспортних пригод; невідповідність місця розташування об’єкта дорожнього сервісу нормативним вимогам та планам розвитку інфраструктури дорожнього сервісу; перспективні плани реконструкції або розширення автомобільної дороги, що призведе до демонтажу споруд.

Основні положення Порядку:

• Сфера застосування: порядок регулює процедуру видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об’єктів у межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування.
• Органи, що видають дозволи: дозволи видаються органами державного управління автомобільними дорогами, зокрема Державним агентством автомобільних доріг України (Укравтодор) та його територіальними органами.
• Види об’єктів: до об’єктів, на які поширюється дія Порядку, належать інженерні мережі, рекламні конструкції, об’єкти дорожнього сервісу, а також інші споруди, розміщення яких передбачається в межах смуги відведення автомобільних доріг.
• Процедура отримання дозволу:
  • Заявник подає відповідну заяву до уповноваженого органу.
  • До заяви додаються документи, передбачені Порядком, зокрема проєктна документація, погодження з відповідними органами тощо.
  • Уповноважений орган розглядає заяву та приймає рішення про видачу або відмову у видачі дозволу.
• Строки розгляду: порядком встановлено конкретні строки для розгляду заяв та прийняття рішень уповноваженими органами.
• Підстави для відмови у видачі дозволу: визначено перелік підстав, за яких може бути відмовлено у видачі дозволу, зокрема невідповідність поданих документів вимогам законодавства, відсутність необхідних погоджень тощо.
• Контроль та відповідальність: установлено механізми контролю за дотриманням вимог Порядку та відповідальність за його порушення.

Обговорити вказаний проект Закону можна в групі Містобудування в Україні.

Юрій Брикайло,

DREAMDIM & URBANDATA

Ⓒ 2025

Фонд державного майна України оприлюднив проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо окремих питань оцінки при визначенні вартості об’єктів оренди».

Проектом Закону пропонується збільшити відсоток залишкової балансової вартості об’єкта оренди при якій необхідно визначати вартість об’єкта оренди на рівні його ринкової вартості до 50 відсотків, та як наслідок збільшити розмір стартової орендної плати на аукціонах з передачі в оренду державного та комунального майна шляхом вдосконалення механізму встановлення вартості об’єкта оренди для цілей визначення орендної плати, зокрема, замінити механізм переоцінки балансоутримувачем об’єкта оренди на проведення незалежної оцінки об’єкта оренди.

Основні положення:

1. Оцінку майна зможе оплачувати майбутній орендар – зараз це є обов’язком балансоутримувача, і в багатьох випадках це блокує передачу майна в оренду. Після прийняття змін орендар може взяти ці витрати на себе — ще до проведення аукціону чи укладення договору.
2. Якщо майно не переоцінювалося роками або має залишкову вартість “на папері”, то стартова орендна плата виходить “заниженою”. Після прийняття змін має застосовуватися реальна ринкова оцінка.
3. Без оцінки – для пільговиків. Якщо оренда передбачена за 1 гривню чи в межах соціальних програм, оцінка взагалі не вимагатиметься, що знімає зайве навантаження з бюджетних установ.
4. Продовження договорів – простіше і без повторної оцінки. Пропонується скасувати необхідність затвердження висновку про вартість об’єкта оренди та необхідність проведення незалежної оцінки об’єкта оренди при продовженні договору оренди.

Після прийняття вказаного Закону, вартість оренди напряму не зросте, але стартова ціна може бути вищою у разі використання ринкової оцінки. Окрім того, Закон усуне один із суттєвих чинників, який гальмував передачу об’єктів в оренду — фінансова неспроможність балансоутримувачів провести оцінку.

Обговорити вказаний проект Закону можна в групі Містобудування в Україні.

Юрій Брикайло,

DREAMDIM & URBANDATA

Ⓒ 2025

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 12 березня 2025 року по справі №676/76/22 про визнання недійсним рішення сільської ради, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов’язання повернути частину земельної ділянки, прийшов до наступних висновків:

Земельна ділянка сільськогосподарського призначення, отримана іноземцем у спадщину та не відчужена ним протягом року, підлягає конфіскації

Прокурор зазначав, що рішення Рудської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 24 липня 2015 року № 5 щодо передачі у приватну власність земельної ділянки кадастровий номер 6822486800:03:001:0101 підлягає визнанню недійсним, оскільки вона перебуває в межах земель природно-заповідного фонду, що перебуває у постійному користуванні НПП «Подільські Товтри» на підставі державного акта на право постійного користування землею.

Указом Президента України від 27 червня 1996 року № 474/96 створено НПП «Подільські Товтри», установлено площу земель – 261 316 га, у тому числі 3 015 га, що надаються у постійне користування.

Територія НПП «Подільські Товтри» входить до об`єктів Смарагдової мережі України (площа 261 521 га) і підпадає під охорону на підставі Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція) 1979 року, яка ратифікована Україною у 1996 році.

Прокурор вказував, що факт перебування спірної земельної ділянки в межах земель природно-заповідного фонду підтверджується належними й допустимими доказами, а саме кадастровими планами, сертифікованими спеціалістами і відомостями Публічної кадастрової карти. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки природно-заповідного фонду не погоджений із структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища. Землі природно-заповідного фонду є землями з особливим режимом охорони і повністю або частково вилучені з господарського обороту.

Передана ОСОБА_2 земельна ділянка є територією природно-заповідного фонду, належала до особливо цінних земель, які вилучені із господарського використання, та перебувала у постійному користуванні НПП «Подільські Товтри», а отже, не могла надаватись у власність для індивідуального садівництва. Земельна ділянка підлягає поверненню державі в особі Хмельницької обласної державної адміністрації.

…

До особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (пункт «г» частини першої статті 150 ЗК України (тут і далі – у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд» (тут і далі – у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища (абзац другий преамбули до цього Закону).

Згідно зі статтею 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду – це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

…

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку (частина друга статті 21 зазначеного Закону).

З огляду на наведені приписи Закон України «Про природно-заповідний фонд» не допускає можливість будівництва та обслуговування садового будинку, садівництва у національних природних парках.

Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що надання земельної ділянки у приватну власність для садівництва на землях природно-заповідного фонду суперечить наведеним вимогам закону.

Тому Рудська сільська рада (правонаступник Жванецька сільська рада) і ОСОБА_2 , а в подальшому і ОСОБА_1 знали чи повинні були знати, проявивши розумну обачність щодо місця розташування спірної земельної ділянки, про неможливість передання її у власність для садівництва. Поведінка відповідачів не була добросовісною.

…

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (зокрема земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункти «а» і «б» частини першої статті 91, пункти «а» і «б» частини першої статті 96 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. постанови від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 127), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (пункт 90), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 148), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 53), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117)).

З огляду на вказане у втручанні держави у право мирного володіння спірною земельною ділянкою природно-заповідного фонду є легітимна мета контролю за використанням цієї ділянки за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами.

Забудова земельної ділянки природно-заповідного фонду не може бути підставою для відмови у її поверненні державі, оскільки загальний інтерес у контролі за використанням таких земель для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації переважає приватний інтерес однієї особи у збереженні права власності.

Обговорити вказану Постанову ВС можна в групі Містобудування в Україні.

Юрій Брикайло,

DREAMDIM & URBANDATA

Ⓒ 2025