здійснити дерегуляцію господарської діяльності в частині усунення необхідності отримання погодження відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, здійснення будівельних та інших робіт у зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів;
надати право Кабінету Міністрів України доручати обласним державним адміністраціям передавати у користування земельні ділянки, розташовані за межами адміністративно-територіальних одиниць;
усунути правову колізію щодо планування розвитку морських портів України;
встановити необхідність розроблення порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, щодо формування та затвердження планів розвитку морських портів, внесення до них змін (в тому числі виключення інфраструктурних проєктів);
вдосконалити законодавство у сфері будівництва з урахуванням особливостей здійснення господарської діяльності в межах морського порту та його правового режиму.
Законопроєктом пропонується внесення змін до Кодексу торговельного мореплавства України, Водного кодексу України, Земельного кодексу України, Законів України, якими буде передбачено, що виконання будівельних робіт у внутрішніх морських водах та територіальному морі України можливе після відведення земельної ділянки відповідною обласною державною адміністрацією, уповноваженою Кабінетом Міністрів України, а також після включення проєкту будівництва до плану розвитку відповідного морського порту (у разі будівництв в межах морського порту).
📌 Оскільки вказаний законопроект вже викликав багато дискусій, я б радив всім ознайомитися з Висновком на вказаний проект, підготовленим Головним науково-експертним управлінням Апарату ВРУ.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 18.10.2023 року по справі №910/20745/20щодо законності будівництва житлового багатоквартирного будинку на земельній ділянці, яка за цільовим призначенням відноситься до земель громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій), прийшов до наступних висновків:
📌 ...чинне законодавство розмежовує цільове призначення земель житлової та громадської забудови. Виснував суд касаційної інстанції і те, що на земельних ділянках, які за функціональним призначенням належать до земель громадської забудови не повинно дозволятися будівництво житлових будинків, оскільки така територія призначена для задоволення публічних інтересів (для розміщення громадських будівель і споруд — готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів тощо), а не для розміщення житлової забудови.
Судами попередніх інстанцій у цій справі установлено, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель — землі житлової та громадської забудови, цільове призначення — 03.04. для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, вид використання земельної ділянки — для реконструкції, експлуатації та обслуговування духовно-благодійного комплексу. При цьому, згідно з даними Генерального плану міста Києва та проєкту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міськради від 28.03.2002 № 370/1804, функціональне призначення спірної земельної ділянки — територія громадських будівель та споруд.
Таким чином, з урахуванням установлених обставин справи, наведених норм права та висновків Верховного Суду щодо них використання спірної земельної ділянки задля зведення на ній житлових багатоквартирних будинків чинним законодавством не допускається. Можливим є лише розміщення на цій ділянці громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.
З оскаржуваних судових рішень вбачається, що правомірність будівництва на спірній земельній ділянці запланованого Позивачем багатофункціонального комплексу суди попередніх інстанцій обґрунтували положеннями нових ДБН В.2.2-9:2018, а також ДБН Б.2.2-12:2019, які передбачили поняття таких багатофункціональних будинків і комплексів та віднесли їх, зокрема, до категорії громадських будівель.
Проте колегія суддів Верховного Суду вважає, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що в розумінні згаданих ДБН багатофункціональними спорудами є будинки і комплекси, які формуються з приміщень, їх груп, різного громадського, житлового та іншого призначення, поєднання яких обумовлено економічною доцільністю і містобудівними вимогами.
📌Водночас, будь-яких доказів необхідності поєднання релігійного храму (духовного центру) із житловим багатоквартирним будинком, що обумовлювалося б містобудівними вимогами матеріали цієї справи не містять. Більше того, очевидним для будь-якого розумного спостерігача є і той факт, що жодної економічної доцільності такого поєднання також не може бути.
Окремо варто врахувати і те, що відповідно до п. 6.2.4. ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» склад функціональних елементів (багатофункціональних громадських центрів), їх кількісні показники встановлюються у містобудівній документації регіонального та місцевого рівнів, однак в ході провадження у цій справі обставин того, що такі показники були передбачені, зокрема, Генеральним планом міста Києва від 28.03.2002 № 370/1804 судами установлено не було, що свідчить про принципову неможливість забудови спірної земельної ділянки планованим «багатофункціональним комплексом».
У постанові від 04.02.2020 у справі № 915/47/17 (подібна правова позиція міститься і у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/597/18, на яку посилається Громадська організація у касаційній скарзі) Верховний Суд виснував, що нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.
Оскільки із обставин цієї справи слідує, що Церква «Християнська Надія» всупереч наведеним вище приписам чинного законодавства України та Генеральному плану міста Києва на землях громадської забудови збирається побудувати не тільки духовний центр, а і багатоквартирний житловий будинок є усі підстави вважати, що у спірних правовідносинах нею здійснюється використання орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням і такі дії безумовно є недобросовісними.
Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України розроблено проєкт наказу, яким передбачено затвердити Порядок розроблення містобудівної документації на державному та регіональному рівнях, який визначатиме механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та регіональному рівні в частині схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів, а також передбачено положення щодо втрати чинності наказу «Про затвердження Порядку розроблення містобудівної документації» від 16 листопада 2011 року №290.
Зазначений проєкт практично ідентичний розробленому і оприлюдненому в грудні 2022 — попередній проект наказу (2022) та основні його положення можна переглянути тут.
