Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 23.12.2021 року по справі №370/2759/18 щодо невжиття заходів державного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів за результатами розгляду заяви про проведення перевірки дотримання законодавства у сфері благоустрою власником земельної ділянки у садівницькому товаристві при спорудженні бетонної огорожі, прийшов до наступних висновків:
Обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів установлено, що власником земельної ділянки з цільовим призначенням — ведення садівництва, здійснено спорудження огорожі.
10 липня 2018 року власник сусідньої земельної ділянки звернувся із заявою до Макарівської РДА Київської області про здійснення заходів державного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів шляхом проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері благоустрою власником земельної ділянки при спорудженні бетонної огорожі на межі з його ділянкою. Заявник (скаржник) просив, у разі підтвердження під час позапланової перевірки викладених у зверненні фактів, вжити передбачених законодавством заходів, з метою зупинення вказаних робіт та (або) знесення самочинно збудованого об'єкта.
Розглянувши вищевказане звернення, Макарівська РДА Київської області повідомила заявника, що правила благоустрою території населеного пункту не можуть передбачати обов'язок фізичних і юридичних осіб отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи. Згідно з державним актом земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, у зв'язку з чим дане питання регулюється Главою 17 Земельного кодексу України.
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, розглянувши звернення особи щодо нормативних вимог до встановлення огорожі приватного домогосподарства роз'яснило, що порушене питання регламентовано, зокрема: пунктами 3.19* та 3.25 державних будівельних норм ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудови міських і сільських поселень», національним стандартом України ДСТУ-Н Б В.2.6-188:2013 «Настанова з проектування огорож майданчиків і ділянок підприємств, будинків і споруд (наказ Міністерства від 14.01.2014 № 4), розроблений відповідно до будівельних норм СН 441-72* «Вказівки по проектуванню огорож майданчиків і ділянок підприємств, будівель і споруд», пунктом 6.7 державних будівельних норм ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій».
Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області в межах наданих повноважень розглянув звернення особи стосовно влаштування паркану та повідомив, що відповідно до Державних будівельних норм 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» поверховість забудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови, вимоги до господарських будівель, їх складу, огорожі ділянок, благоустрою території встановлюється місцевими правилами забудови.
У разі відсутності таких правил, питання огорожі ділянок залишається неврегульованим, внаслідок чого можуть виникати конфлікти з питань влаштування огорож, їх конструкції тощо. Для розв`язання зазначених питань застосовується положення Земельного кодексу України.
Згідно з висновком інспектора СРПП № 1 Макарівського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області, в період з 23 січня 2018 року по 6 лютого 2018 року проведено перевірку по повідомленню від скаржника про те, що його сусід по земельній ділянці будує паркан без його узгодження. Під час перевірки встановлено, що сусід узгодив погодження на будівництво бетонного паркана з головою кооперативу, а документи на будівництво знаходяться на етапі розробки. Також заявнику було рекомендовано звернутися до суду для вирішення цивільно-правового спору щодо спорудження огорожі.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року, у задоволені позову відмовлено.
✔ Паркани (огорожі) 2022: обмеження по висоті, норми та дозвільні документи
Позиція Верховного Суду
Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів.
Зі змісту наведених правових норм убачається, що місцеві державні адміністрації наділені повноваженнями здійснювати заходи державного контролю у сфері благоустрою, зокрема, проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства у сфері благоустрою. Органами здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів є органи місцевого самоврядування.
⭕ Водночас повноваження місцевих державних адміністрації або органів місцевого самоврядування щодо здійснення державного та відповідно самоврядного контролю у сфері благоустрою стосовно об'єктів приватної власності громадян, у тому числі їх земельних ділянок, законодавством не передбачено.
Статтею 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що благоустрій населених пунктів — комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Територія — сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення обєктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об`єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту.
Положеннями статті 20 цього Закону також визначено, що благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Відповідно до статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування: 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
До об'єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об`єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об`єкти загального користування (частина перша статті 23 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій присадибної ділянки проводиться її власником або користувачем цієї ділянки.
Власник або користувач присадибної ділянки може на умовах договору, укладеного з органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, забезпечувати належне утримання території загального користування, прилеглої до його присадибної ділянки.
Зі змісту наведених правових норм убачається, що контроль за благоустроєм населених пунктів передбачає перевірку, зокрема, утримання у належному стані об'єктів благоустрою, до яких належать місця загального користування, перевірку дотримання правил благоустрою, а також прав та інтересів інших суб'єктів благоустрою. При цьому утримання території загального користування, прилеглої до присадибної ділянки, здійснюється власником такої присадибної ділянки у разі укладення ним відповідного договору з органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування.
Судами попередніх інстанцій було встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що позивачем не було надано доказів (як відповідачу під час звернення, так і до суду), що власником земельної ділянки було укладено договір з органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, забезпечувати належне утримання території загального користування.
⭕ За встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що земельна ділянка на якій розміщена огорожа, є приватною власністю, а не комунальною чи державною власністю та у загальному користуванні не перебуває, тобто не є елементом благоустрою у розумінні Закону України «Про благоустрій населених пунктів», та відповідно, щодо неї не може бути здійснено державного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.
📌 Водночас, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, порушене позивачем у заяві питання про проведення перевірки питання регулюється Земельним кодексом України та Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Ⓒ 2022