Рекреаційне житло — різновид розміщення туристів та відпочиваючих, представлений виключно приватними житловими будинками, призначеними для постійного проживання власників житла спільно з тимчасовим розміщенням обмеженої кількості відпочиваючих (менше 30 осіб) і які розміщені за межами озеленених територій загального користування (ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій»).
Нормативні вимоги до рекреаційного житла:
- кількість людей, що тимчасово розміщуються в одному житловому будинку, повинна становити не більше 30 осіб;
- поверховість забудови не повинна перевищувати 4 поверхів;
- розрахункову щільність населення на території розміщення рекреаційного житла рекомендується приймати не більше 195 осіб/га, у тому числі: 40 осіб/га для постійного населення та 155 осіб/га – для відпочиваючих;
- розміри земельних ділянок рекреаційного житла слід приймати з розрахунку не менше як: 23,3 м2/особу для постійного населення та 40,0 м2/особу – для відпочиваючих;
- мінімальна площа житлового приміщення для тимчасового проживання відпочиваючих повинна становити не менше: 9 кв.м при одномісному розміщенні, 12 кв.м при двомісному та 16 кв.м при трьохмісному розміщенні.
На земельних ділянках розміщення рекреаційного житла забороняється створення господарських споруд для утримання худоби та птиці.У кварталах рекреаційного житла можуть бути влаштовані об'єкти для обслуговування відпочиваючих (кафе, перукарні, сауни та інші), а також місця для зберігання легкових автомобілів (вбудовані, прибудовані або окремо розташовані).
Ⓒ 2018