Зважаючи на те, що сплата податку на землю та податку на нерухоме майно здійснюється до 01 серпня звітного року на підставі податкового повідомлення-рішення, в якому зазначається сума податку, та яке орган державної податкової служби надсилає (вручає) громадянину за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня звітного року, виникають запитання щодо ситуацій, коли таке повідомлення-рішення не отримано платником.
⭕️ У звязку із цим, варто зазначити:
🎯 Обов’язок щодо сплати податку виникає у фізичних осіб протягом 60 календарних днів з моменту вручення відповідного повідомлення.
🎯 У випадку, якщо контролюючий орган не надіслав податкове повідомлення-рішення у визначений строк, платники податку звільняються від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання(підпункт 266.10.2 п. 266.10 ст. 266 ПКУ).
Таким чином, якщо фізичною особою не отримано (або у випадках відмови від отримання та/або повернення у звя'зку із спливот терміну зберігання листа) за місцем реєстрації відповідного повідомлення-рішення щодо сплати податку на землю або на нерухоме майно, така особа звільняється від відповідальності за несплату податків!
📌 Проте, у випадку прострочення сплати узгодженого податкового зобов’язання, передбачена відповідальність: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 02.07.2020 року по справі №344/7055/16-а щодо скасування постанови ДАБІ про притягнення особи, яка успадкувала самовільну прибудову, до відповідальності за виконання будівельних робіт без направленні повідомлення:
Управління ДАБІ в результаті проведення позапланової перевірки об'єкту за скаргою третьої особи, притягнуло до відповідальності спідкоємця самовільної прибудови, за здійснення реконструкції без подання повідомлення (тобто без отримання такою особою права на виконання будівельних робіт).
Посадові особи управління ДАБІ не взяли до уваги той факт, що особою не здійснювалося жодних будівельних робіт (реконструкції), і вона лише отримала вказану прибудову у спадок. Окрім того, особа, які здійснила таке самочинне будівництво (спадкодавець) вже була свого часу притягнути до відповідальності за такі роботи.
Суди першої та апеляційної інстанцій скасували постанову про притягнення до відповідальності, проте незважаючи на обґрунтованість та законність рішень судів, і незаконність дій органу держархбудконтролю, Управління ДАБІ звернулася з касаційною скаргою.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що особа, яку притягнуто до відповідальності, не здійснювала жодних будівельних робіт, а є спадкоємцем здійсненого будівництва (самовільної прибудови). Відтак оспорювана постанова відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки суперечать вимогам КУпАП.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорювана позивачем у цій справі постанова відповідача жодним чином не стосується особи, що подавала скаргу, відповідно жодним чином не порушує її прав та законних інтересів, а тому адміністративна процесуальна дієздатність апелянта у відносинах, врегульованих оскаржуваною постановою у справі про адміністративне правопорушення, законодавчо обмежена.
За результатами касаційного провадження, ВС КАС підтримав висновки судів попередніх інстанцій.
З матеріалів справи убачається, що на позивача накладено штраф саме за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок виконання зазначених робіт.
Таким чином, на думку колегії суддів для притягнення до відповідальності за вказане адміністративне правопорушення вирішальним є сам факт виконання будівельних робіт без повідомлення про початок виконання зазначених робіт певним суб'єктом містобудування, на якого у такому випадку накладається штраф.
У справі, яка розглядається суди встановили, що особа, яку притягнуто до відповідальності, не здійснювала жодних будівельних робіт, а є спадкоємцем здійсненого будівництва.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, постанову якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, про те, що визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 96 КУпАП та застосовування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 4 250,00 грн. є безпідставним, а тому постанова про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення — закриттю.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного судуу Постанові від 27.04.2020 року по справі №461/1439/15-а щодо законності встановлення кондиціонеру на дворовому фасаді будинку в місті Львові та обов'язку здійснення демонтажу вказаних елементів, прийшов до наступних висновіків:
Як встановлено у ході розгляду справи, позивач самовільно, без відповідних дозволів та погоджень, встановила зовні будинку на його фасаді два блоки кондиціонера, тим самим допустивши порушення приписів Положення про порядок розміщення у м. Львові технічних елементів (пристроїв) ззовні будинків і споруд, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.02.2002 №028 «Про впорядкування розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах будинків на території м. Львова» (далі — Положення №028), а також порушила права інших мешканців будинку, зокрема, третьої особи у цій справі.
Суди попередніх інстанцій відхилили доводи позивача про те, що у разі розміщення кондиціонерів на невидимому зі сторони вулиць фасаді будинку (у внутрішньому дворі) отримання дозволів не вимагається.
Як з'ясували суди з листа Управління охорони історичного середовища ЛМР, особою не погоджувалось встановлення технічних елементів, а саме: двох кондиціонерів.
Згідно з підпунктом 2.8.5. пункту 2.8. Положення №028 технічними елементами (пристроями), що розміщуються ззовні на будівельних конструкціях житлової, громадської і виробничої забудови є, зокрема, пристрої і устаткування систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря.
Відповідно до пункту 3.1 цього ж Положення забороняється розміщення та встановлення технічних елементів (пристроїв), перелічених у пунктах 2.8.4. та 2.8.5., на видимих зі сторони вулиць та площ фасадах, стінах будинків і споруд , які знаходяться на території історичної забудови, включеної у Список світової спадщини ЮНЕСКО, а також на видимих зі сторони вулиць (площ) фасадах, стінах будинків і споруд — пам`ятках архітектури.
Також, підпунктом 3.3.2 пункту 3.3 Положення №028 передбачено заборону встановлення без відповідного дозволу технічних елементів (пристроїв), перелічених у підпунктах 2.8.3, 2.8.4. та 2.8.5 пункту 2.8 на видимих зі сторони вулиць (площ) фасадах, стінах будинків і споруд — у межах історико-культурної заповідної території м. Львова.
⭕️ Але у разі розташування кондиціонерів не на видимому зі сторони вулиць фасаді будинку, а на фасаді, який виходить у внутрішній двір, як у даному випадку, встановлення та розміщення кондиціонерів у цій частині будинку не потребує надання дозволу для його встановлення відповідно до пункту 3 Положення №028.
⭕️ Обов'язковість одержання відповідного дозволу стосується лише розміщення технічних елементів (пристроїв) на видимих зі сторони вулиць (площ) фасадах, стінах будинків і споруд, розташованих у межах історико-культурної заповідної території м. Львова.
✅ Оскільки, з встановлених судами обставин, які не заперечуються учасниками справи, вбачається, що позивач розмістила кондиціонери на невидимому зі сторони вулиці фасаді будинку, то це не потребувало отримання відповідного дозволу, а тому встановлені на фасаді будинку технічні елементи кондиціювання не можна віднести до самовільно встановлених.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, у відповідача не виникло заснованих на законі правових підстав для видання спірного розпорядження щодо демонтажу розміщених позивачем технічних елементів (кондиціонерів), оскільки такі не набули статусу самовільно встановлених.
Київ
Поруч із цим, якщо проаналізувати вимоги, встановлені в столиці, то ми побчачимо наступну картину:
🎯 Згідно Правил благоустрою міста Києва, видача дозволів (ордерів) на порушення благоустрою у зв'язку з виконанням робіт по заміні вітрин, вікон, дверей; влаштування блокуючих пристроїв, шлагбаумів, штучних перешкод; влаштування декоративних огорож (висотою до 1,0 м); влаштуванню блокуючих пристроїв, шлагбаумів, штучних перешкод; встановленню кондиціонерів, супутникових антен, витяжок; влаштуванню дитячих майданчиків та спортивних майданчиків, майданчиків для відпочинку людей здійснюється виконавчими органами районних у м. Києві рад у порядку та на умовах, визначених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Як ми бачимо, встановлення кондиціонерів в м. Києві в будь-якому випаду вимагає отримання відповідних дозвільних документів, незалежно від того чи є це видимий фасад, чи ні; чи це історична будівля, чи новобудова (окрім випадків, коли встановлення кондиціонерів передбачено проектною документацією).
