Статті та аналітика

В січні 2020 року Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру було розроблено та оприлюднено проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення засад проведення оцінки земель)».

17.04.2020 року вказаний проект надішов на погодження в Державну регуляторну службу.

🎯 Законопроектом передбачається:

• уточнення видів оцінки земель, обов’язкових випадків їх застосування, періодичності проведення та процедури затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок (виключення економічної оцінки як виду оцінки, що на сьогодні не використовується, перегляд строків періодичності проведення оцінки, передбачення принципу мовчазної згоди при затвердженні документації з оцінки земель);
• приведення у відповідність до законодавства переліку суб’єктів оціночної діяльності (усунення колізії в частині реєстрацію юридичних осіб в реєстрі інженерів–землевпорядників та необхідності наявності ліцензії на землеоціночні роботи у фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності);
• розширення кола осіб, які є розробниками технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, виклавши в новій редакції статтю 6 Закону, відповідно до якої розробниками таких видів документації є розробники документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».
• перегляд норм щодо визначення кола осіб, що можуть бути оцінювачами з експертної грошової оцінки земель та виключення із Закону посилань на норми Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», що не використовуються при організації землеоціночної діяльності, визначення повноважень саморегулівних організацій оцінювачів.

🎯 Окрім того, проектом пропонується запровадити проведення моніторингу транзакцій на ринку земельних ділянок та прав на них шляхом створення взаємодії між Державним земельним кадастром та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно.

🎯 Також документ передбачає внесення низки змін до Земельного кодексу України. Серед іншого запропоновано виключити статтю 200 Економічна оцінка земель.

🏠 Містобудування в Україні

ℹ️ Telegram-канал

Юрій Брикайло, DREAMDIM

Ⓒ 2020

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 29.04.2020 року по справі №461/4655/16-а щодо скасування розпорядження про демонтаж самовільно встановленого металевого дашка над балконом квартири, прийшов, зокрема, до наступного висновку:

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування визначені положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтею 31 якого їм надається, зокрема, право на здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів,   а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Частиною 7 статті 376 ЦК України та статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що демонтаж об'єктів самовільного будівництва відбувається виключно на підставі рішення суду за наслідками розгляду відповідних позовів органів місцевого самоврядування та державного архітектурно-будівельного контролю.

Таке правове регулювання вказує на те, що виконавчим органам міських рад надано право здійснювати заходи з перевірки дотримання громадянами вимог містобудівного законодавства, приймати з цього приводу рішення, в яких відображати свої висновки щодо наявності таких порушень та встановлювати механізм усунення цих порушень.

🎯 Однак рішення вказаних органів про демонтаж самовільно збудованих об'єктів є лише формою контролю за дотриманням законодавства, що регулює містобудівну діяльність, зокрема і виявлення самочинно збудованих об'єктів, не є обов'язковими до виконання, оскільки знесення здійснюється у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, той факт, що питання знесення самочинного будівництва врегульоване законодавством, зокрема, Цивільним кодексом України, яким такими повноваженнями наділений виключно суд, не виключає можливості прийняття відповідачем спірного рішення, не виконання якого має наслідком звернення до суду з відповідним позовом.

⭕️ Поруч із цим, хотів би звернути Вашу увагу на інше рішення (постанову) Верховного Суду: звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта є обов'язком ДАБІ, а не правом: орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі настання умов, передбачених статтею 38 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», має обов'язок звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

🔎 Містобудування, земельне право та ДАБІ: судова практика за 2019 рік

🏠 Містобудування в Україні

Юрій Брикайло, DREAMDIM

Ⓒ 2020

Сьогодні профільний Комітет Верховної Ради буде розглядати проект Закону про внесення змін до Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (реєстраційний №2688).

Метою прийняття зазначеного проекту є внесення змін спрямованих на врегулювання порядку видалення зелених насаджень під час будівництва об’єктів архітектури та інженерних мереж поза межами відведених земельних ділянок під будівництво тощо.

📌 В пояснювальній записці повідомляється, що в 2011 році було прийнято ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та внесено зміни до ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», які, фактично, позбавили місцеву владу повноважень впливати на видалення зелених насаджень в межах населених пунктів та надали право забудовникам видаляти зелені насадження навіть поза межами земельних ділянок, які відведені під будівництво, без наявності узгодженої містобудівної документації з місцевими органами влади. Такі зміни призвели до неконтрольованого видалення зелених насаджень не тільки на земельних ділянках, що відведені під будівництво, а й під час прокладання інженерних мереж на землях запасу міста. На сьогоднішній день забудовники мають право знищувати зелені насадження при наявності повідомлень про початок виконання підготовчих або будівельних робіт навіть не сплачуючи до місцевих бюджетів коштів відновної вартості зелених насаджень.

▶️ Законопроектом 2688 запропоновано абзац 2 частини третьої статті 28 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» викласти в наступній редакції: «Видалення зелених насаджень у разі будівництва об’єкта архітектури або інженерних мереж на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради на  підставі ордера».

Чинна на сьогодні редакція вказаного абзацу: «Документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, отримані відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», є підставою для видалення зелених насаджень після обстеження земельної ділянки та складання акта обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню. У цьому разі видалення зелених насаджень не потребує дозволу (ордера). Відновна вартість визначається на підставі акта обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, та сплачується до прийняття об’єкта в експлуатацію. Розмір відновної вартості видалених зелених насаджень зменшується на суму, передбачену проектною документацією на озеленення території.»

❗️ Незважаючи на те, що законопроект має на меті унеможливити видалення зелених насаджень на підставі повідомлень про початок виконання підготовчих робіт або повідомлень про початок виконання будівельних робіт, варто звернути увагу на висновок Головного науково-експертного управління ВР:

• існує суперечність між положеннями проекту, за змістом яких «видалення зелених насаджень … здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради на підставі ордера», та чинним ч. 3  цієї статті, відповідно до якої «видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України». При цьому до «зелених насаджень» відноситься «деревна, чагарникова, квіткова та трав’яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту» (абз. 7 ч. 1 ст. 1 Закону). Тобто, по суті одні й ті ж положення регулюються по-різному, що створює невизначеність правової норми.
• по-друге, проект не узгоджується із ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» у частині визначення вимог для видалення зелених насаджень при виконанні підготовчих та будівельних робіт (ст. ст. 35-37), змін до якого у проекті не передбачається. Зокрема, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 37 зазначеного Закону «за наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником … інших документів дозвільного характеру для … видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається». Зі змісту ж проекту неможливо визначити, на якій саме «території населеного пункту» – у межах будівельного майданчика, чи поза його межами при будівництві «об’єкта архітектури або інженерних мереж» може здійснюватись видалення зелених насаджень за рішенням відповідного виконавчого органу на підставі ордера.
• слід також зазначити, що відповідно до ст. 1 ЗУ «Про архітектурну діяльність» поняття «об’єкти архітектури» має дуже широке трактування, і такі об’єкти можуть відноситись у тому числі й до об’єктів будівництва, визначених у ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», для видалення зелених насаджень при будівництві яких у межах будівельного майданчика, достатньо отримати дозвіл на виконання будівельних робіт. Аналогічне зауваження стосується й будівництва передбачених у проекті «інженерних мереж».         Таким чином, зі змісту нової редакції абз. 2 ч. 3 ст. 28 Закону неможливо чітко встановити, у якому ж випадку для видалення зелених насаджень  потрібно отримувати ордер, а у якому достатньо мати дозвіл на виконання будівельних робіт.

🏠 Містобудування в Україні

📊 URBANDATA — Реєстр дозвільних документів ДАБІ

Юрій Брикайло, DREAMDIM

Ⓒ 2020