ДАБІ не визначає категорію складності (клас наслідків), а лише перевіряє відповідність або невідповідність даних вказаних замовником

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 04.03.2021 року по справі №826/27503/15 щодо скасування постанови про притягнення замовника будівництва до відповідальності у зв'язку із заниженням категорії складності об'єкта:

Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, на підставі вимоги Служби безпеки України, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил замовником на об'єкті реконструкції цілісного майнового комплексу Комбінату будівельних конструкцій на вул. Новопирогівська, 56 у Голосіївському районі м. Києва.

📌 Держархбудконтроль та нагляд не відновлено, і будь-які перевірки ДАБІ та їх результати є на сьогодні нелегітимними

Згідно поданої замовником будівництва декларації про початок виконання будівельних робіт, вказаний об'єкт було віднесено до до III (третьої) категорії складності.



За результатами вказаної перевірки, орган ДАБК, посилаючись на лист ДП «Укрдержбудекспертиза» від 27 листопада 2015 року №1748, в якому зазначалося, що об'єкт може бути віднесений до категорії складності не менше ніж IV (четверта), дійшов висновку, що проектна документація на об'єкт розроблена з порушенням державних стандартів, норм і правил, а саме: занижено категорію складності об'єкта.

В результаті стосовно проектувальника було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, на цій підставі, з урахуванням акту перевірки, прийнято спірну постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

📌 Акт ДАБІ, складений стосовно замовника будівництва, не може бути підставою для притягнення до відповідальності проектувальника

Не погоджуючись з наведеним вище, проектувальником будівництва було оскаржено вказану вище постанову.

⭕ Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва, отже відповідач (орган ДАБК) як суб'єкт здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду не наділений повноваженнями щодо визначення категорії складності об'єкта будівництва, а отже застосування до позивача (проектувальника) штрафних санкцій з підстав не відповідності категорії складності об'єкту будівництва в проектній документації є протиправним.

Апеляційни суд підтримав позицію суду першої інстанції.

Не погоджуючись із рішеннями судів, орган ДАБК звернувався з касаційною скаргою до Верховного Суду.



Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 32 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, що діяла на момент винивнення спірних правовідносин) усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва. Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналіз приписів наведеної статті у системному зв'язку з іншими нормами Закону № 3038-VI та Порядку віднесення об`єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 557 (далі — Порядок) дає підстави для висновку, що вона встановлює загальне правило визначення категорії складності об'єкта будівництва. У випадках же, коли проектна документація на об'єкт будівництва відсутня чи об'єкт їй не відповідає, віднесення такого об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності належало до компетенції органу державного архітектурно-будівельного контролю, а саме Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів.

Визначення категорії складності об'єкта будівництва за відсутності проектної документації, у якій би було зазначено відповідну категорію, не віднесено до компетенції жодного іншого державного органу.

Крім того, пунктом 7 Порядку передбачено, що під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об'єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності — шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.

Подібну правовову позицію було висловлено в постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі №757/1747/13-а.

❗ З огляду на наведені вище висновки, колегія суддів вважає, що віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності при проектуванні (створенні) та віднесення того ж об'єкту будівництва контролюючим органом при здійсненні державної функції контролю у сфері містобудування до тої чи іншої категорії складності є зовсім різними поняттями за своїм функціональним призначенням.



Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким в свою чергу погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що позивача неправомірно притягнуто до відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері містобудування при розроблені проектної документації, а саме за заниження категорії складності. Ці висновки було зроблено з огляду на наступні обставини справи.

За результатом перевірки замовника, відповідачем складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що контролюючий орган самостійно визначив категорію складності об'єкта перевірки як IV (четверта), посилаючись при цьому на лист ДП «Укрдержекспертиза» від 27 листопада 2015 №1748.

Згідно відомостей зазначених в  листі ДП «Укрдержекспертиза» від 27 листопада 2015 року № 1748, спірний об'єкт будівництва є об'єктом виробничого призначення. Відповідно до Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.13 р. №808   виробництво будівельних матеріалів є об'єктом підвищеної екологічної небезпеки. Також, відповідно до Порядку ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.02 р. № 956, суб'єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один потенційно небезпечний об'єкт чи який має намір розпочати будівництво такого об'єкта, організовує проведення його ідентифікації. Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, керуючись ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва і Порядком віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженим   постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 № 557  даний об'єкт будівництва може бути віднесений до категорії складності не менше ніж IV.

ДП «Укрдержекспертиза» також звертає увагу, що для більш детального розгляду питань пов'язаних із перевіркою правильності визначення категорії складності, необхідні додаткові матеріали, а саме: розрахунок визначення категорії складності об'єкту будівництва, виконаний проектною організацією та погоджений замовником будівництва; проектні матеріали, матеріали обстеження; містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки; завдання на проектування, матеріали ідентифікації тощо.

Згідно  ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»   (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності. Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Порядку № 557 під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об'єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності — шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.

Вказаними нормами законодавства визначені критерії віднесення об'єкта будівництва до ІV чи V категорії складності та передбачено інструменти для підтвердження відповідності об'єкта тій чи іншій категорії за наявності сумнівів у контролюючого органу.

В свою чергу, зі змісту листа ДП «Укрдержекспертиза» від 27 листопада 2015 року № 1748 вбачається, що достовірно категорію експертною організацією встановлено не було, а висловлено лише власні міркування з приводу можливості віднесення об'єкту реконструкції до тієї чи іншої категорії, зокрема зазначено, що для більш детального розгляду цього питання необхідні додаткові матеріали.

В свою чергу, відповідачем під час розгляду цієї адміністративної справи не надано судам доказів витребування у позивача, дослідження та надання оцінки наведеним вище додатковим документам для встановлення дійсної категорії спірного об'єкта будівництва та не проведено у відповідності до положень пункту 7 Порядку № 557 експертизи з метою з'ясування складності перевіреного об'єкту будівництва.

При цьому судами попередніх інстанцій слушно зауважено, що в той же час на противагу інформації з листа ДП «Укрдержекспертиза», матеріали справи містять висновок експертного дослідження від 12 лютого 2016 №1615, складений судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Командировим О.В., згідно якого фактична категорія складності об`єкту «Реконструкція цілісного майнового комплексу Комбінату будівельних конструкцій по вулиці Новопирогівська, 56 у м. Києві» є III категорія складності (клас наслідків (відповідальності ) СС2).

Отже, суд суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами, що позивачі невірно визначили категорію складності об'єкта, тобто порушення позивачами вимог ч. 2 ст.   32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»   та ст. 26 Закону України «Про архітектурну діяльність».

🏠  Містобудування в Україні

Юрій БрикайлоDREAMDIM & URBANDATA

Ⓒ 2021

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *