Заборона прийняття в експлуатацію об’єктів без влаштування засобів доступності для осіб з інвалідністю

04 грудня 2018 року Верховна Рада прийняла в першому читанні Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (щодо посилення захисту осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення при здійсненні містобудівної діяльності) №3730. А 03.12.2018 року було презентовано нові ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд».
Законопроектом вносяться зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема пропонується доповнити частину четверту статті 34 абзацом, що дозволить улаштування засобів безперешкодного доступу до об’єктів житлово-комунального та громадського призначення, в тому числі до під’їздів та/або квартир у житлових будинках, осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
📌 Таким чином, влаштування пандусів та інших засобів безперешкодного доступу не потребуватиме оформлення документів на землю.
📌 Згідно положень п. 11 ПМКУ №406 від 07.06.2017 року, улаштування засобів безперешкодного доступу до об’єктів житлово-комунального та громадського призначення осіб з інвалідністю та інших маломобільнихгруп населення, віднесено до робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.
Також пропонується передбачити норму, згідно з якою об’єкт не може бути прийнятий в експлуатацію, у разі якщо він не відповідає вимогам будівельних норм, державним стандартам і правилам, у тому числі щодо доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Мета розробки законопроекту

Законопроект розроблено з метою забезпечення втілення конкретних заходів, що дозволяють пристосувати житлове і оточуюче середовище до потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення при здійсненні містобудівної діяльності, впровадження кращого світового досвіду у цій сфері та стимулювання замовників будівництва до створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з різними потребами.
Містобудівна діяльність є однією з сфер діяльності, де питання доступності, мобільності, безпечного середовища для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення при здійсненні будівництва/реконструкції є вкрай актуальним та важливим.
Основний нормативний акт з цього питання — ДБН В.2.2-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення», який набрав чинності 1 травня 2007 року та впорядкував вимоги щодо будівництва нових об’єктів або реконструкції існуючих відповідно до потреб різних категорій осіб.
📌 Важливо: 03 грудня 2018 року Мінрегіон затвердив ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд», який створено на заміну ДБН В.2.2-17:2006.
Згідно із Законом України від 20.11.2012 року №5496-VI внесені зміни до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» встановлена окрема відповідальність «за не створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення». Таким чином, при будівництві нових об’єктів в основному створені юридичні та технологічні умови забезпечення прав маломобільних груп населення, в першу чергу щодо доступності до будівель і споруд.
Однак будинки, громадські будівлі і споруди, всіх форм власності, збудовані та прийняті в експлуатацію до травня 2007 року здебільшого не відповідають вимогам щодо доступності, а для проведення реконструкції відповідно до вимог ДБН В.2.2-17:2006, існують суттєві невиправдані перешкоди внаслідок прогалин у законодавстві. Так, будівництво пандусів, підйомників, платформ потребує використання земельної ділянки для їх розміщення. Встановлена загальна процедура відведення земельних ділянок під будівництво не стимулює замовника будівництва до забезпечення доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення при здійсненні містобудівної діяльності внаслідок її складності, вартості, часу оформлення та інколи навіть необхідності проведення аукціонних процедур для відведення невеличкої земельної ділянки.
З огляду на вищевикладене необхідно запровадити стимулюючі правові норми однакові для всіх замовників будівництва з метою створення сприятливих умов для виконання ними вимог доступності. Вирішення цього питання можливе, зокрема, шляхом виключення необхідності відведення земельної ділянки та використання таких земельних ділянок виключно для забезпечення вимог ДБН В.2.2-17:2006, а після цього — посилення контролю за виконанням вказаних вимог.
2018

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *