Нові норми проектування та реконструкції громадських будинків та споруд набрали чинності 01.06.2019 (ДБН В.2.2-9:2018)

01.06.2019 року набрав чинності новий ДБН В.2.2-9:2018 Громадські будинки та споруди. Основні положення (на заміну ДБН В.2.2-9-2009).

🎯ДБН В.2.2-9:2018 поширюються на проектування нових та реконструкцію існуючих будинків, споруд та комплексів громадського призначення (громадських будинків) з умовною висотою до 100 м (включно) з підземними поверхами глибиною не більше 25 м від рівня землі, а також вбудовано-прибудованих приміщень громадського призначення.

Вказаний ДБН затверджений наказом Мінрегіону від 28.09.2018 року №260 «Про затвердження ДБН В.2.2-9:2018 Громадські будинки та споруди. Основні положення»; його було розроблено ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» та опубліковано в Інформаційному бюлетені №2/2019 від 28.02.2019 року.

⭕️ У ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди» визначені вимоги до забудови земельної ділянки, об’ємно-планувальних рішень будинків і споруд, їх механічного опору та стійкості, інженерного обладнання, санітарно-гігієнічні та екологічні вимоги, до пожежної безпеки та безпеки експлуатації будинків і споруд, їх енергоефективності та енергозбереження, щодо доступності для маломобільних відвідувачів, довговічності та ремонтопридатності проектованих громадських будинків і споруд.

⭕️В ДБН додано нові терміни:

  • Багатофункціональні будинки і комплекси — будинки і комплекси, які формуються з приміщень, їх груп, будинків та споруд різного громадського і житлового призначення, поєднання яких обумовлене експлуатаційними потребами, економічною доцільністю і містобудівними вимогами
  • Приміщення з масовим перебуванням людей — приміщення з постійним або тимчасовим перебуванням людей (окрім аварійних ситуацій) з розрахунковою кількістю більше ніж одна людина на 1 кв.м підлоги, яке має площу 50 кв.м і більше (наприклад, зали для глядачів і фойє, зали засідань, нарад лекційні аудиторії, ресторани, вестибюлі, касові зали, зали очікувань, виробничі та інші приміщення).
  • Приміщення з постійним перебуванням людей — приміщення, у якому люди знаходяться за родом своєї діяльності не менше двох годин, або більше 50% робочого часу.

⭕️ДБН В.2.2-9:2018 доповнено новим розділом «Безпека експлуатації будинків. Безпека та доступність у використанні».

Так, громадські будинки мають бути запроектовані, зведені та обладнані таким чином, щоб попередити ризик отримання травм відвідувачам та персоналу при пересуванні всередині і біля будинку та споруди, при вході та виході з них, а також у разі користування їх елементами та інженерним обладнанням.

⭕️ Окрім того, громадські будинки повинні:

  • бути запроектовані так, щоб усі входи і виходи, крім технологічних, зокрема і евакуаційні, були доступними для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
  • мати входи, які обладнані пандусом або іншим пристроєм, що забезпечує можливість підйому особи з інвалідністю на рівень входу до будинку, першого поверху або ліфтового холу.
  • проектуватися з врахуванням користування ними людьми з інвалідністю на кріслах— колясках та іншими маломобільними групами населення.

Згідно з новим ДБН, допускається проектувати вбудовані, прибудовані або вбудовано-прибудовані підземні автостоянки до громадських будинків та автоматизовані підземні автостоянки.

Підземні автостоянки повинні бути забезпечені ліфтами або підйомниками, а в‘їзди і виїзди з підземних і підземно-надземних гаражів повинні бути віддалені від вікон житлових будинків, приміщень громадського призначення з постійним перебуванням людей, ділянок шкіл, інтернатів, оздоровчих та дошкільних закладів.

🎯В новому ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди» перероблено та доповнено перелік приміщень громадських будинків, які допускається розміщувати в підземному, підвальному та цокольному поверхах.

▶️ Перелік ДБН, які планується оновити (змінити) в 2019 році

Юрій Брикайло, DREAMDIM

Ⓒ 2019

Просторове зонування території навколо аеропорту та карта шуму

24 травня 2019 року набрали чинності Авіаційні правила України «Вимоги до експлуатанта аеродрому щодо просторового зонування території навколо аеропорту з умов впливу авіаційного шуму», затверджені Наказом Державної авіаційної служби від 26.03.2019 року №381.

⭕️ Вказані Авіаційні правила встановлюють процедури:

🎯 просторового зонування території навколо аеропорту з урахуванням умов впливу авіаційного шуму,

🎯 побудови карт шуму та умови визначення показників авіаційного шуму в аеропорту та на території поблизу нього під час зльоту, польоту,

🎯 посадки повітряних суден, запуску та випробування авіаційних двигунів.

⭕️ Експлуатант аеродрому зобов’язаний оприлюднити карти шуму на веб-сайті аеропорту (аеродрому) у відповідній якості.



Карта шуму є топографічною картою розміщення аеропорту з нанесеними на неї злітно-посадковими смугами, контурами шуму для еквівалентних та максимальних рівнів шуму і визначеними в межах цих контурів зон обмеження житлово-цивільного, культурно-побутового та промислового будівництва.

Розміри карти шуму (у масштабі 1:25000) мають давати змогу відображати контури авіаційного шуму для найменшого значення нормативного рівня авіаційного шуму у повному обсязі без обмеження значень його поточних координат.

Пояснювальна записка до карти шуму містить такі розділи:

  • опис аеропорту: особливості аеродрому та розміщення серед населених пунктів, топографічні особливості; наявність місць випробування двигунів та їх розміщення щодо злітно-посадкової смуги аеродрому;
  • метеорологічні особливості для тримісячного строку найбільш інтенсивної експлуатації аеродрому;
  • опис парку повітряних суден, що експлуатуються на аеродромі;
  • опис маршрутів польоту в районі аеродрому;
  • дані для обчислення рівнів шуму для поточних умов експлуатації аеродрому та для перспективних умов експлуатації, а саме: розподіл інтенсивності польотів парку повітряних суден на маршрутах польоту та у часі протягом доби; опис системи координат та розрахункової сітки, у вузлах якої виконується обчислення рівнів шуму;
  • опис акустичних вимірів у контрольних точках;
  • графічний матеріал з побудованими картами шуму;
  • опис зон придатності до забудови з урахуванням населених пунктів, які потрапляють до цих зон;
  • висновки та рекомендації щодо необхідності впровадження заходів збалансованого підходу до управління шумом.

⭕️ Також вказані Авіаційні правила містять розділи щодо упровадження заходів зниження впливу авіаційного шуму та щодоконтролю та моніторингу заходів зниження впливу авіаційного шуму.

Юрій Брикайло, DREAMDIM

2019

Непідписання акта погодження меж не є перепоною для приватизації земельної ділянки

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 20.03.2019 року у справі №350/67/15-ц залишила незмінною викладену раніше позицію ВС, що:

🎯 підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

🎯непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.


⭕️ Також, в Постанові роз’яснено чим відрізняються позовні вимоги про встановлення та про відновлення меж земельної ділянки.

Встановлення vs відновлення меж ділянки

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі – Інструкція № 376).

Відповідно до положень статті 55 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов’язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

За 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 376 виконавець – юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Тобто встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення.

📌 Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (пункт 4.1 Інструкції № 376).

Пунктами 4.2, 4.3 Інструкції № 376 встановлено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Постанова від 28.03.2018 року по справі №681/1039/15-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28.03.2018 року прийняв Постанову по справі №681/1039/15-ц, у якій, зокрема, прийшов до наступних висновків щодо наслідків непідписання акту погодження меж земельної ділянки:

  1. Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов’язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа – акта погодження меж – слід вважати, що погодження меж не відбулося.
  2. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки – правового значення вони не мають.
  3. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.
  4. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.
  5. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачі.
  6. Не надання згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Юрій Брикайло, DREAMDIM

2019